Уривок із нового роману Ірен Роздобудько "Ґудзик 2", який вразив найбільше))

«ЛИСТ МЕЛАНІ СРАЙЗЕН, ДО СЕБЕ САМОЇ, КОЛИ ЇЙ ПЕРЕВАЛИТЬ ЗА 75»

«Затям:

- З віком людина дурнішає. А солодкавий постулат про «мудрість» робить з неї повного зухвалого кретина з правом бути тираном для своїх нащадків.

- Якщо помітиш, що почала все забувати – записуй! Починай з того, хто ти є, звідки і який життєвий шлях лишився позаду. Згодиться, коли зовсім здурієш!

- Не шкодуй мила, води і зубної пасти: старість не пахне трояндами. Прийми це з розумінням – і лізь під душ!

- Не зачіпай розмовами молодь у сквері.

- Не лізь під стелю, поставивши табурет на стіл, не роби того, що робила у двадцять. Час не повернути, а заробити перелом шийки стегна – легко!

- Не сподівайся! Краще вже не буде!

- Не свари час і молодь. Раніше було краще лише тому, що тобі було менше років.

- Читай! Це добра вправа для мізків.

- Не бійся смерті. Всі там будуть.

- Виривай волосини з підборіддя.

- Не роби зауважень.

- Ні з ким не обговорюй хвороби, не переказуй кулінарних рецептів і телевізійних новин. Це нудно.

- Радій тому, що маєш нині: завтра щезне й воно»…

Ця жінка, героїня роману, була далеко не дурною.

А про важке покликання "бути дурнем" гарно співає Ляпіс Трубецький у своєму "Шуті". Як на мене, краще не скажеш. До дурників треба ставитися як до дурників. Посміятися, покрутити пальцем біля скроні... 

схоже тема дурощів сьогодні у нас в тренді