26.11.2015 02:01  Оля Стасюк 

Зелені пагорби Рея Бредбері


«Зелені тіні, Білий Кит» - інтригуюча і, водночас, незрозуміла назва. Тіні? Будь ласка. Кита тут немає. Одразу кажу, щоб ви не розчаровувалися. Тобто живого, великого, на якого дивився б автор у вікно своєї вілли на березі моря чи з піратського судна. Фантазуйте що завгодно, але від цього кит не з’явиться.

Хоча ні, стривайте. Він таки є. Тільки це – Кит, що живе у творі, який опрацьовує автор для іншого шедевру і про цей процес опрацювання пише книгу. Заскладно? Спробуймо розібратися, про що книга – це мало не автобіографічний твір Рея Бредбері про те, як він(чи то таки несхожий на автора ліричний герой) приїхав до Ірландії писати сценарій до фільму за всесвітньо відомою книгою – «Мобі Дік». Насправді виявляється, що робота – лише фон. Тобто більше нічого не затримує у цій «Богом забутій» країні героя – він закінчує сценарій і одразу ж повертається додому; здавалося б, жодних сентиментів. Чи як?

Однак вже у першій з 33 глав «Білого Кита» ви збагнете, в чому суть книги. Це не ода роботі письменника, не гімн режисеру(попри всю фанатичну захопливість ним), не описування краси Ірланідії(хоча багато пейзажних дрібниць змушують закохатися бодай у зовнішність цієї норовливої землі). Бредбері написав неперевершений твір про людей – ірландців, геніальних у своїй простоті та заскладних у своїй філософії, які підуть на все – або й не рушать з пабу, що б там не творилося, ірландців, які класично не люблять англійців і навіть у час революцій поводяться не так, як всі, ірландців, яких годі зрозуміти і пізнати, але можна любити. Маленький світ пабу Фіна, - це вся чоловіча частина Ірландії під одним дахом, із власними проблемами та дивацтвами, «кіношними» забігами, вечоровими розповідями, таємною місцинкою для тих, хто хоче побути насамоті і велосипедними аваріями; ті, хто чи не двадцять років не помічають, як мерзне листя в парку, які так вороже зустрічають, і з якими так нестерпно розлічатися.

Бредбері робить неможливе – вплітає розповіді у розповіді, твір у твір; він згадує Бернарда Шоу, п’яного і в оточенні фарфорового посуду; описує абсолютно безглузде і смішне, саркастичне у своїй сутності мисливське весілля, людей вулиці – жебрака без капелюха, фанатичну арфістку, жебрачку з дивною дитиною на руках, він робить неможливе - він, показуючи нудьгу, марність і ще бозна-скільки поганих сторін цієї країни і цих людей, змушує нас майже силою полюбити їх. А ще Бредбері – містик, і він не може без цього, - банші, «живий» палац та ще купа деталей на фоні туманів і сірості дощової Ірландії захоплюють своєю фантастично страхітливою атмосферою. Це – книга про холодну країну, де люди мають гарячі серця, кварту елю і купу думок. Думок із дитячою безпосередністю, абсурдністю та істинністю.

А ще – це книга про зелені пагорби, які так чи інакше зустрічаються на вашому шляху. І вам, може, здасться, що ідея автора – те, що ці зелені тіні і дивакуваті люди пабів тримають на білому світі Ірландію. Хтозна. Може це й справді так. Спробуйте. Прочитайте. Відкрийте для себе Ірландію очима Бредбері.

Додати коментар
 28.12.2015 01:11  Райан Ріенер => Оля Стасюк 

Велике Дякую!^^

 27.12.2015 15:22  Оля Стасюк => Райан Ріенер 

Ось цей сайт знаю)

 26.12.2015 22:01  Райан Ріенер => Оля Стасюк 

Де її можна прочитати або скачати повністю безкоштовно?)

 26.12.2015 16:18  Оля Стасюк => Райан Ріенер 

Книга)) Звісно, це не фантастика, однак Бредбері прекрасний у багатьох стилях)

 24.12.2015 17:37  Райан Ріенер => Оля Стасюк 

Цікаво. Люблю Бредбері, але більше читав саме фантастичні твори автора. Цікаво описано враження від твору, це книга чи оповідання?

 26.11.2015 11:57  Оля Стасюк => Каранда Галина 

Ага, дякую) Улюблена цитата

 26.11.2015 11:57  Оля Стасюк => Суворий 

не знаю, ніби хороший твір)

 26.11.2015 03:54  Серго Сокольник => Каранда Галина 

Ладненько... Ладненько... Дяка де???))) А то я Вам ще мало чого розказав))) То вже ж не розповім тепер))) Де дяка???)))

 26.11.2015 03:53  Каранда Галина => Серго Сокольник 

:)

от і ладненько  

 26.11.2015 03:50  Серго Сокольник => Каранда Галина 

Зер гут, Галю)))

 26.11.2015 03:49  Каранда Галина => Серго Сокольник 

ясно. смайлик на початку кожного комента вас влаштує?:)

 26.11.2015 03:46  Серго Сокольник => Каранда Галина 

То ще одне добре побажання тоді- десь біля таких ТАМ у лапках пишеться отак- ТАМ ("ПОЗИТИВНО") ))) І усьо буде в шоколаді)))

 26.11.2015 03:44  Каранда Галина => Серго Сокольник 

ви дуже помиляєтеся щодо моїх емоцій) оте "там" цілком позитивне було.

 26.11.2015 03:38  Серго Сокольник => Каранда Галина 

Ну, не завжди думка формується одразу, тим більше на спонтанні питання. Тільки я, Галю, не "там", я просто дописував. А Вам побажання- добрішайте, добрішайте))) А то надто вже в очі кидається оте пікодамовське "тайная нєдоброжелатєльность"))) Я от до Вас незмінно доброзичливий. Хоч вже і не розумію до кінця- чому...)))

 26.11.2015 03:34  Каранда Галина => Серго Сокольник 

знаєте, дописувати комент не дуже правильно... велика ймовірність того, що адресат, вже раз прочитавши, не повернеться більше до нього і не помітить, що ж ви там таке дописали...

 26.11.2015 03:25  Серго Сокольник => Суворий 

О, не кажіть... От яка у мене була перша дитяча мрія? Ким я хотів стати? МАШИНІСТОМ НА ПАРОВОЗІ. Тоді, в 60-х ще справжні паровози були... Я, як вперше в кабіну машиніста заліз... А там піч вогняна... А знаєте, що для арійців вогонь взагалі??? Я годинами досі дивитись можу на вогонь... На полюванні, наприклад... Паровоз- ЦЕ СВЯТЕ.

 26.11.2015 03:22  Каранда Галина => Суворий 

абсолютно згодна. особливо у випадку з кареніною... хоча я її вже дорослою перечитувала добровільно, і вона й тоді в мене співчуття не викликала (тобто, сама анна).

 26.11.2015 03:22  Серго Сокольник => Каранда Галина 

Статті- то публіцистика, то інше (а, наукові теж були. Перша наукова- це я ще в інституті вчився і працював. Я на вечірньому вчився. Не на заочному, на вечірньому. Зараз цього нема) Освіта, маєте на увазі? Інженер-металург. Дисер у Бакуля писав, та як кучмокляте промисловість розвалило, кинув те все. Нікому все не потрібно стало. Гроші на науці не заробиш. Дитина була мала, треба було якось заробляти... Директорствував на кількох фірмах. А взагалі-то у мене 100 професій))) Як і- інтересів))) А, ще друга- економічна в мене))) Ото ж бо, Галю... Ото ж бо...))) Доречі, я відповів. (А оте Ваше "часто"- десь може раз проговорився))) Якщо це "часто"))) То де дяка? За інфу, за вірш (на моїй сторінці нафулюганили)))

 26.11.2015 03:17  Суворий => Каранда Галина 

Я до того веду, що намагатися змушувати внікати в вчинки героїв, коли в тебе в голові ще квашена капуста замість мізків і нічого толком не виросло ні спереду ні ззаду БЕЗГЛУЗДО... От що можна зрозуміти з роману про Ганну Кареніну пересічному школяру? Це приблизно те саме, як розповідати про внутрішню будову паровоза ніколи його в живу не бачачи... тіко по картінкам... можна лише відбити до того паровоза охоту на довгі роки та й все...

 26.11.2015 03:14  Каранда Галина => Серго Сокольник 

ви часто говорили про якісь статті і т.п. Дозвольте поцікавитися Вашою основною спеціальністю...

 26.11.2015 03:12  Серго Сокольник => Каранда Галина 

Тю? Які лаври? Наприклад- "Шхуна Колумб"- Анч, Люда, льотчики Бариль та Петимко, Яся Знайда, Марко... Це у Транквілла- "Життя 12 Цезарів" якось не усіх запам"ятаєш... Та й не одні ж там Цезарі були)))))))

 26.11.2015 03:08  Каранда Галина => Серго Сокольник 

в мене тато досі пам`ятає події і головних персонажів книг, що читав в дитинстві-юності... я таким ніколи не страждала, запам`ятовую максимум емоцію і враження від книги. так що хвастатися не буду точно. Всі лаври - Вам).

 26.11.2015 03:04  Каранда Галина => Суворий 

я б сказала навіть, що змушувати читати будь-що - найкращий спосіб відбити охоту читати взагалі...
після закінчення школи років півтора художню літературу в руки не брала...

 26.11.2015 03:03  Серго Сокольник => Каранда Галина 

 Десь тоді ж Насібов в укр. перекладі- Безумці ( його в 60-х екранізували на Довженка, та невдало), а для 10 річного хлопця теми... Підводні плавці... Боротьба з фашистами... Дольд Михайлика трохи пізніше... Гарна була література.

 26.11.2015 03:00  Суворий => Каранда Галина 

Одне можу сказати точно: деяких класиків абсолютно і категорично заборонено змушувати читати ще в школі. Реально відбивають охоту до них толковим людям на багато десятирічь наперед.

 26.11.2015 03:00  Серго Сокольник => Каранда Галина 

Трублаїні- Шхуна Колумб, наприклад- так, клас. Я з захватом читав... Доречі, в 30-х роках писана річ... А сюжет- диво... Хто зараз так пише для дітей в прозі?... Петра Панча теж- подобався. Та це трохи раніше, Галю... Мабуть, переплутали. це клас десь 2-3-й, пам"ятаю...

 26.11.2015 02:56  Каранда Галина => Серго Сокольник 

навіть не знаю, захоплюватися чи співчувати... в 11-12 я читала Малика, Владка, Трублаїні... з тих часів жодні сюжети так не захоплювали...

 26.11.2015 02:50  Серго Сокольник => Суворий 

Могло "не піти"... Я от років з 11 перечитав усього Гюго. Це при тому, що сам страждав від його стилю " глобальних відступів". А коли читав років у 12 Смерть Артура Мелорі, все дивувався абсолютно незвичному стилю викладення (ми ж тоді ще не читали Євангелій)...У др. Римських авторів- Транквілла читав тоді ж- майже сучасний стиль викладення)))   І разом з тим- подобалось... А от Как закалялась сталь- ну не міг, і все... І Мать Горького теж...)))))))))

 26.11.2015 02:49  Каранда Галина => Суворий 

) то не я сказала, то Бредбері))) всі претензії до нього)

 26.11.2015 02:45  Каранда Галина => Суворий 

при всій моїй любові до фантастики, Бредбері і Нік Перумов мені теж якось не пішли...

 26.11.2015 02:44  Суворий => Каранда Галина 

Це навіть занадто оптимістично. Більшість палець об палець не б`є, щоб стати кращими. Просто формують власне "обліко моралє" язиком або лупаючи по клавіатурі... От і вся гонка...

 26.11.2015 02:42  Суворий => Серго Сокольник 

припускаю, що я тоді ще був надто дурним... та що там припускаю. Точно був...

 26.11.2015 02:42  Серго Сокольник => Суворий 

А мені дуже сподобались. Найкраща річ у Бредбері.)))

 26.11.2015 02:37  Каранда Галина => Суворий 

цитата із зелених пагорбів... якраз в тему...

"Мы неотразимы. И знаем это. В этом-то и вся беда. Оттого что нам это известно, мы становимся еще невыносимее, а это, в свою очередь, заставляет нас лезть из кожи вон, чтобы стать еще неотразимее. Вот так мы и гоняемся за своим хвостом по всей стране, ничего при этом не выигрывая и ничего не теряя".

і картинка:

 26.11.2015 02:33  Суворий => Оля Стасюк 

Колись років 100 назад намагався осилити його "Марсіанські хроніки". Ну ніяк не йшло воно мені. Мучив, мучив... Не осилив.

 26.11.2015 02:18  Каранда Галина => Суворий 

не зменшується, якщо вставляти не через деревце, а напряму... в мене таке було, ледь дотягнулася тоді до хрестика, щоб видалити...

 26.11.2015 02:15  Суворий => Оля Стасюк 

Довелось прибрати фотку, бо сильно все розтягнулось... Дивно, але вона мала б сама зменшитись до потрібних розмірів. Згодом попробуєте Оля ще раз фото поновити....