19.02.2016 22:44 Каранда Галина |
про себеЦе було у восьмому класі. В нашій школі тоді вчилися учні з чотирьох сіл. Основна маса нас, з “центрального” села, в якому були сільрада, школа, лікарня, контора і т.д., навіть не замислювалися про незручності, з якими щодня впритул стикалися “хоружани”, “тімчани” та “агробазяни”, добираючись на уроки. “Тімчан” було багато. Разом з ними наш клас був завеликий для сільської школи. А вчилися вони, за рідкісним виключенням, таки поганенько. Мабуть, дуженько тягли показники успішності вниз. Певно, з цих причин було піднято питання про переведення їх до села іншої сільської ради, де в школі було значно менше учнів. Але особливого бажання міняти школу, звісно, ні учні, ні їхні батьки, не мали. Справа дійшла до того, що нас, учнів, зібрали і почали питати, чи хочемо ми, аби “тімчани” і далі вчилися з нами, а чи ні. Це зараз я розумію, що це була якась хитра і брудна технологія педколективу, а тоді все здавалося логічним і правильним. Аякже ж — з нами радяться, нас питають, наша думка важлива... Ми в переважній більшості НЕ ХОТІЛИ. Не знаю, хто з яких причин, але майже всі почали подавати голос проти “тімчан”. І я, мабуть, найголосніше. Мені, правильній до мозку кісток відмінниці, вони дійсно заважали вчитися. Поведінку порушували, уроки зривали, на їхнє “усмиряння” чи тупе стояння біля дошки тратилася купа часу... Тобто я з абсолютно чистою совістю доводила, що їхнє місце явно не в нашому класі, що вони всіх дістали і всім буде краще, якщо вони вчитимуться деінде. Все було правильно і всі погоджувалися. А тоді я раптом глянула в очі одного з них. І на мить відчула його почуття в цей момент. Біль, образу, розчарування, відчай, затравленість... Мене просто заціпило від сорому. “Тімчани” більше з нами не вчилися. Вони усіх пробачили і з радістю приїжджають до нас на зустріч випускників, хоча закінчували вже іншу школу. Я не знаю, чи й пам`ятають вони ті “збори”. Мені достатньо того, що я їх пам`ятаю. Це був останній випадок, коли я отак переконано і наполегливо травила когось разом з усіма. Бо знаю, що там, в тих очах... |
11.10.2016 20:47 Каранда Галина => роман-мтт |
і що, без варіантів взагалі? |
11.10.2016 20:21 роман-мтт => Каранда Галина |
не перейматеся: ви стали жертвою маніпуляторів. це теж треба пройти. і не раджу вам боятися "травити" когось натовпом. іноді це відбувається як протидія тому, хто вам заважає. на травлі всім натовпом будуються будь які війни, наприклад. |
20.02.2016 18:32 Каранда Галина => Оля Стасюк |
та не особо є за що поважати... але дякую. |
20.02.2016 10:37 Оля Стасюк => Каранда Галина |
Ого. Жостко. Сміливо про таке писати, поважаю) |
20.02.2016 08:06 Каранда Галина => Ольга Шнуренко |
а... та це з їншої опери... там же сміятися пропонувалося... те поки лежить, написане. а це ось написалося, не під тему насправді. просто іншої назви не придумалося. та ідея щодо наступного мені сподобалася). продовжуйте. |
20.02.2016 07:52 Ольга Шнуренко => Каранда Галина |
Крига скресла... Цікаво, хто буде відвертим про себе наступний? |
20.02.2016 01:31 Серго Сокольник => Каранда Галина |
Не бійтесь))) Як у "Щит и меч" (пам"ятаєте радянські фільмушки) - Це не боляче))) Неначе заснеш))) |
20.02.2016 00:48 Каранда Галина => Серго Сокольник |
вже страшно.... |
20.02.2016 00:26 Серго Сокольник => Каранда Галина |
О, Галю, Ви мене надихнули. Зараз же от "лабаю" таку ото цікаву "хісторі"- і в тираж (в прозу, тобто))) Не розглядати надто суворо))) |
19.02.2016 23:42 Каранда Галина => Світлана Рачинська |
мені досі не по собі, коли бачу ту людину. ми не любимо тих, перед ким винні. але наука мені була хороша. десь через рік після цього я сама попала в ситуацію затравленої... це закріпило результат. |
19.02.2016 23:37 Світлана Рачинська => Каранда Галина |
Не могла обійти стороною, Галю. Ніколи не піддавала сумніву твою людянність... Якось зворушила мене і сколихнула своє. Почала в пам"яті перебирати очі... Добрий текст. Потрібний! |