Книга, яка змінює уявлення про народи – «Зброя, мікроби та харч»

Назва, можливо, досить пафосна, але цілком реальна. Адже Джаред Даймонд, лауреат Пулітцеровської премії, що є її автором, надто багато вклав у цю книгу, аби вона стала просто звичайним посібником чи цікавою «казочкою на ніч» з історії народів. Він поєднав всі можливі галузі(це й не дивно як на еволюційного біолога-фізіолога-біогеографа-письменника), додав до всієї цієї божевільної суміші знання з лінгвістики, генетики, антропології і… історії. 

«Ну от, - скажете ви, - очевидно, що така книга важка для читання, перегружена, нецікава, наукова і… це не моє». Можу спростувати все, крім науковості. Це не якийсь там підручник чи дисертація. Це – доволі оригінальна розповідь про те, чому одні народи стали такими, а інші – іншими. Чому європейські племена стали більш розвинутими, а новогвінейці, африканці та індіанці Північної і Південної Америки зосталися на периферії історії. Зрештою, чому Європа стала такою відкритою, а Китай – був і є таким замкнутим?.. При цьому, «Зброя, мікроби і харч» - це найкраща з усіх широковідомих праць щодо спростування расової теорії. Це десятки запитань(з відповідями), які можна звести до одного – чому? Чому саме так поділилися у світі влада та ресурси?...

А ще - це величезна подорож світом разом з автором, з багатьма нюансами, які важко знайти у типових книжках. Це не завжди приємні відкриття – адже історія в принципі не дуже приємна і чесна наука. Нам очевидно стане жаль ті народи, які з тих чи інших причин(не відкриватиму усі карти) поступилися своїм панівним положенням перед іншими або так ніколи і не здобули його. Але… Це вже сталося. І ми принаймні маємо знати, чому.

Але ця книга справді відкриває очі. Вона розповідає про різні аспекти життя абсолютно несхожих суспільств, що зрештою стали ключовими – як ці люди розвинули землеробство, як навчилися писати, як їхні ідеї поширилися чи не поширилися світом. Тут є розповіді про зникнення одних мов і поширення інших, про різні типи влади, які по суті завжди зводилися до одного логічного ланцюжка, про хвороби, які раптово міняли хід історії. Все настільки пов’язано, що навіть долучає континентальні вісі та міграційні процеси у формування саме такої карти народів світу.

Звісно, передусім ця книга потрібна історикам. Її можна багато разів використовувати у різних галузях історії, вона просто вчить правильно мислити і детально вишуковувати щоразу нові логічні зв’язки. Але з тої ж самої причини вона буде корисна іншим читачам.

«Зброя, мікроби і харч» дійсно змінює уявлення про народи. Спробуйте. Ви не пошкодуєте.

читала довго, нудно й паралельно з іншим. Насправді є дуже цікаві моменти, є речі, яких я не знала і висновки, до яких би я не додумалася. Але мені не сподобалося, що багато тез повторювалися десятки разів, по циклу прямо. якась систематизація не зручна для мене. Але загалом - дякую, пізнавально. Рекомендуй ще щось толкове)

Така назва, повз яку не пройдеш))) Мені здається, твоя розповідь зацікавила всіх. Ще б знайти час на прочитання))))
Дякую, що ознайомила!

Зараз надзвичайно багато цікавих книжок для людей, які хочуть щось дізнатися, а не купують книжку для понту чи полички в шкафчику. Ця одна з таких. Текст вартий рецензії, а не блогу... Дякую за рекомендацію....

так зацікавила, що доведеться читати...