03.06.2017 05:36  Борис Костинський 

Життя в США. Інтерв`ю з самим собою


І. Пане Борисе, Ви живете в США вже 23 роки. Чи не могли б Ви коротенько визначити суть цієї країни?

 Б.К. Так, можу. Як на мене, то США - це, перш за все, дисципліна. Всіх і всюди. Друге, що на мій погляд є визначальним для життя в Америці, це просто фантастична кількість автомобілів. І третє - масовий оптимізм американців, котрий ти бачиш і відчуваєш просто сходу вже в аеропорту, коли прилітаєш до Америки з іншої країни.

І. Борисе, весь світ знає про силу і міць США, про те, що Америка - однозначний світовий лідер за всіма показниками і, перш за все, у військовому відношенні, але хотілося б почути від Вас про негативні сторони життя в Америці...

Б.К. Так, Америка - НЕ рай. Це треба знати всім. Головним негативом Америки особисто я(підкреслюю - ОСОБИСТО я!) вважаю расову проблему. Незважаючи на те, що в США давно вже знищена расова сегрегація і для чорношкірих американців(слово "НЕГР" в США суворо заборонено!) зроблено в Америці КОЛОСАЛЬНО багато, стосунки між "білою" Америкою і "чорною" та "кольоровою" навіть сьогодні залишаються доволі складними. Гучні розмови на цю тему категорично заборонені на роботі та в навчальних закладах, але від цього проблема не зникає. Білі американці в рази краще освічені, їхня кількість в тюрмах Америки так само в рази менша, ніж чорних та кольорових(іспаномовних), саме білі американці АНГЛОСАКСОНСЬКОГО походження є провідною силою в усіх сферах життя США. Але демографічна ситуація невпинно і дуже швидко змінюється на користь чорношкірого та іспаномовного населення і вже йдеться про те, що в 2050-му році білі американці можуть стати нацменшиною в Америці. Безсумнівно, це призведе до великих змін в усіх сферах життя штатів і зміни ці будуть, на мій погляд, відверто негативними.

І. Скажіть, пане Борисе, а що Ви думаєте з приводу сподівань багатьох українців на допомогу Америки, як на панацею?

Б.К. Я часто чую від багатьох моїх знайомих в Україні про їхні мрії щодо того, аби Вашингтон, неначе локомотив, повів за собою у щасливе та заможне майбутнє всю Україну... Ну, ясна річ, що, оскільки уряд США взяв на себе на початку 90-х у Будапешті роль ГАРАНТА територіальної цілісності України, то Америка, хоче вона зараз того чи ні, але ЗОБОВ`ЯЗАНА допомагати Україні у її війні з путінською Росією за власну ДЕРЖАВНУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Але! Я б дуже застеріг українців від надмірних сподівань на "американського брата"! Дуже! Політика Америки в усі роки існування цієї країни була СУТО егоїстичною і, перш за все, спрямованою на ВЛАСНІ ІНТЕРЕСИ. Саме так штати поводять себе навіть з найбільшим їхнім союзником - Ізраїлем. Це зветься "REAL POLITIC"("РЕАЛЬНА ПОЛІТИКА"), тобто, якщо відкинути зайве, - цинізм та егоїзм у стосунках з усіма країнами, включаючи і суто дружні та навіть підлеглі Америці. Таким чином, українці мають усвідомити, що допомога Америки - не манна небесна! За кожен(КОЖЕН!) цент, котрий Вашингтон вкладе в Україну, потрібно буде чітко відзвітувати і якимось чином(тут можливі варіанти) його повернути з процентами. Так Америка робить з УСІМА і Україні ніяких преференцій зроблено не буде. Це - факт, котрий треба усвідомлювати чітко. І ще одне. Американці мають таку ментальність, що з величезним призирством ставляться до лінивих попрошайок. Навіть бомж, котрий жебрає гроші на вулиці, як правило, тримає саморобного плакатика: "Working for food"( "Ладен працювати за їжу"). Авже ж, це нахабна брехня, бо ніхто працювати і не збирався, але в США прийнято демонструвати, що ти не ледар і не нахлібник. Навіть люди(як правило, це студенти), котрі не мають власних машин(таких абсолютна обмаль в США), коли голосують на дорозі, аби їх хтось підвіз, не стоять на одному місці, а потроху рухаються в напрямку, котрий їм потрібен. Це теж специфіка Америки - чітко демонструвати всім, що ти хоч щось робиш для себе і не покладаєшся тільки на "дядю".

І. Пане Борисе, Ви сказали вже достатньо. Чим би Ви хотіли завершити Ваше інтерв`ю?

Б.К. Незважаючи ні на які труднощі, котрі ми разом з моєю жінкою Іриною здолали за ці роки, ми ні на секунду не жалкуємо про переїзд до Америки! Еміграція до країни-світового ФЛАГМАНА в усіх сферах життя, реально загартувала нас, колосально розширила наш світогляд та навчила дуже й дуже багатьом новим для нас речам. Смішно про те казати, але навіть моя українська стала суттєво кращою саме в США, бо в Рочестері я вельми інтенсивно спілкувався з багаточисельними емігрантами з Галичини. То ж, на завершення цієї бесіди з самим собою, я хочу ЩИРО та НА УВЕСЬ СВІТ виголосити: "God bless America!"("Господь, бережи Америку!")

Ну, і за старою, ще рухівською, звичкою вигукую: "Слава Україні!" {#}

Додати коментар
 17.05.2018 13:08  Борис Костинський => Юрій СЛАЩОВ 

Юра, Дня перемоги в США просто немає. 8 Травня дуже скромненько відзначають дату підписання гітлерівцями пакт про капітуляцію. А ветеранів УСІХ воєн, де воювала Америка, повсюди вітають у День ветерана. Дуже красиво і без помпи. Англосакси, взагалі, не визнають ніякої помпи. Це ж не руські з їхнім побєдобєсієм.  {#}

 16.05.2018 23:00  Юрій СЛАЩОВ => Борис Костинський 

Борю, а чи святкують американці День перемоги у другій світовій війні і чи вважають в Штатах - армію СРСР, союзницької? У чому полягає політика "победобесія" США над нацизмом?
Але ж, відомо, що з 1939 по 1941 рік, Сталін був союзником Гітлера, чи можна його вважати визволителем народів від фашистської навали?

 04.06.2017 01:42  Борис Костинський => Надія Крайнюк 

Адаптувалися в США ми десь роки зо два. Стосовно ж ностальгії, то тут так, Надя, - коли у 2010-му я був в Україні, то негативних емоцій мав стільки, що вже не міг дочекатися дня відліту з Бориспіля до Нью-Йорку. Я розумію, що треба було би мені зараз тут написати, що сльозми щоденно зтікаю за Остром, але те було би КОН`ЮНКТУРНОЮ брехнею, аби заробити схвалення громадян України, котрі становлять на цьому сайтику тотальну більшість. Ні, Надя, я в сто разів краще почуваюся зараз на п`ятизірковому пляжу в Пунта Кані, ніж на березі, отруєної минулого року, Остерки з купами сміття вздовж усіх її берегів! І це - факт. І це - правда. Нас вже не можна кваліфікувати іншим словом, ніж "СИМПАТИКИ" України. Саме так! Тобто, ми ладні допомагати та опікуватись проблемною Батьківщиною, але те і усе! Надя, та що я - ти б тут на українському фестивалі побалакала з місцевими українцями. Гей-гей, гроші шлють, гомонять про Галичину, по компу усе з України дивляться, але... Але в штатівських умовах і комфортах! В США та Канаді десь зо три мільйони отаких симпатиків. І борщ щодня їдять, і Шевченка на стіні тримають, і, і, і... Але це вже ДІАСПОРА! Симпатики! Емігранти! Тим більше, що і в самій Україні цим людям заздрять і ненавидять їх, вимагаючи тільки доларів, а далі - забирайтеся та не заважайте нам до Москви душею припадати! Так чи ні, Надя? Так, саме ТАК! {#}

 03.06.2017 23:17  Надія Крайнюк => Борис Костинський 

Знайома робота. Борю. Кожний бачить дійсність по-своєму.
А ще є така поговірка: "Гарно там, де нас нема". Ти вже звик до того способу життя, але зізнайся, адаптація була нелегкою. І в Україну все одно тягне...

 03.06.2017 21:17  Борис Костинський => роман-мтт 

Саме ТАК, Романе! Америка - це таки ПРИКОЛЬНО! {#}

 03.06.2017 21:10  роман-мтт => Борис Костинський 

прикольно.