Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
 03.06.2017 05:36  Борис Костинський 

Життя в США. Інтерв`ю з самим собою

І. Пане Борисе, Ви живете в США вже 23 роки. Чи не могли б Ви коротенько визначити суть цієї країни?

 Б.К. Так, можу. Як на мене, то США - це, перш за все, дисципліна. Всіх і всюди. Друге, що на мій погляд є визначальним для життя в Америці, це просто фантастична кількість автомобілів. І третє - масовий оптимізм американців, котрий ти бачиш і відчуваєш просто сходу вже в аеропорту, коли прилітаєш до Америки з іншої країни.


І. Борисе, весь світ знає про силу і міць США, про те, що Америка - однозначний світовий лідер за всіма показниками і, перш за все, у військовому відношенні, але хотілося б почути від Вас про негативні сторони життя в Америці...

Б.К. Так, Америка - НЕ рай. Це треба знати всім. Головним негативом Америки особисто я(підкреслюю - ОСОБИСТО я!) вважаю расову проблему. Незважаючи на те, що в США давно вже знищена расова сегрегація і для чорношкірих американців(слово "НЕГР" в США суворо заборонено!) зроблено в Америці КОЛОСАЛЬНО багато, стосунки між "білою" Америкою і "чорною" та "кольоровою" навіть сьогодні залишаються доволі складними. Гучні розмови на цю тему категорично заборонені на роботі та в навчальних закладах, але від цього проблема не зникає. Білі американці в рази краще освічені, їхня кількість в тюрмах Америки так само в рази менша, ніж чорних та кольорових(іспаномовних), саме білі американці АНГЛОСАКСОНСЬКОГО походження є провідною силою в усіх сферах життя США. Але демографічна ситуація невпинно і дуже швидко змінюється на користь чорношкірого та іспаномовного населення і вже йдеться про те, що в 2050-му році білі американці можуть стати нацменшиною в Америці. Безсумнівно, це призведе до великих змін в усіх сферах життя штатів і зміни ці будуть, на мій погляд, відверто негативними.


І. Скажіть, пане Борисе, а що Ви думаєте з приводу сподівань багатьох українців на допомогу Америки, як на панацею?

Б.К. Я часто чую від багатьох моїх знайомих в Україні про їхні мрії щодо того, аби Вашингтон, неначе локомотив, повів за собою у щасливе та заможне майбутнє всю Україну... Ну, ясна річ, що, оскільки уряд США взяв на себе на початку 90-х у Будапешті роль ГАРАНТА територіальної цілісності України, то Америка, хоче вона зараз того чи ні, але ЗОБОВ`ЯЗАНА допомагати Україні у її війні з путінською Росією за власну ДЕРЖАВНУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Але! Я б дуже застеріг українців від надмірних сподівань на "американського брата"! Дуже! Політика Америки в усі роки існування цієї країни була СУТО егоїстичною і, перш за все, спрямованою на ВЛАСНІ ІНТЕРЕСИ. Саме так штати поводять себе навіть з найбільшим їхнім союзником - Ізраїлем. Це зветься "REAL POLITIC"("РЕАЛЬНА ПОЛІТИКА"), тобто, якщо відкинути зайве, - цинізм та егоїзм у стосунках з усіма країнами, включаючи і суто дружні та навіть підлеглі Америці. Таким чином, українці мають усвідомити, що допомога Америки - не манна небесна! За кожен(КОЖЕН!) цент, котрий Вашингтон вкладе в Україну, потрібно буде чітко відзвітувати і якимось чином(тут можливі варіанти) його повернути з процентами. Так Америка робить з УСІМА і Україні ніяких преференцій зроблено не буде. Це - факт, котрий треба усвідомлювати чітко. І ще одне. Американці мають таку ментальність, що з величезним призирством ставляться до лінивих попрошайок. Навіть бомж, котрий жебрає гроші на вулиці, як правило, тримає саморобного плакатика: "Working for food"( "Ладен працювати за їжу"). Авже ж, це нахабна брехня, бо ніхто працювати і не збирався, але в США прийнято демонструвати, що ти не ледар і не нахлібник. Навіть люди(як правило, це студенти), котрі не мають власних машин(таких абсолютна обмаль в США), коли голосують на дорозі, аби їх хтось підвіз, не стоять на одному місці, а потроху рухаються в напрямку, котрий їм потрібен. Це теж специфіка Америки - чітко демонструвати всім, що ти хоч щось робиш для себе і не покладаєшся тільки на "дядю".


І. Пане Борисе, Ви сказали вже достатньо. Чим би Ви хотіли завершити Ваше інтерв`ю?

Б.К. Незважаючи ні на які труднощі, котрі ми разом з моєю жінкою Іриною здолали за ці роки, ми ні на секунду не жалкуємо про переїзд до Америки! Еміграція до країни-світового ФЛАГМАНА в усіх сферах життя, реально загартувала нас, колосально розширила наш світогляд та навчила дуже й дуже багатьом новим для нас речам. Смішно про те казати, але навіть моя українська стала суттєво кращою саме в США, бо в Рочестері я вельми інтенсивно спілкувався з багаточисельними емігрантами з Галичини. То ж, на завершення цієї бесіди з самим собою, я хочу ЩИРО та НА УВЕСЬ СВІТ виголосити: "God bless America!"("Господь, бережи Америку!")

Ну, і за старою, ще рухівською, звичкою вигукую: "Слава Україні!" {#}

+ Додати коментар
 04.06.2017 01:42  Борис Костинський для Надія 

Адаптувалися в США ми десь роки зо два. Стосовно ж ностальгії, то тут так, Надя, - коли у 2010-му я був в Україні, то негативних емоцій мав стільки, що вже не міг дочекатися дня відліту з Бориспіля до Нью-Йорку. Я розумію, що треба було би мені зараз тут написати, що сльозми щоденно зтікаю за Остром, але те було би КОН`ЮНКТУРНОЮ брехнею, аби заробити схвалення громадян України, котрі становлять на цьому сайтику тотальну більшість. Ні, Надя, я в сто разів краще почуваюся зараз на п`ятизірковому пляжу в Пунта Кані, ніж на березі, отруєної минулого року, Остерки з купами сміття вздовж усіх її берегів! І це - факт. І це - правда. Нас вже не можна кваліфікувати іншим словом, ніж "СИМПАТИКИ" України. Саме так! Тобто, ми ладні допомагати та опікуватись проблемною Батьківщиною, але те і усе! Надя, та що я - ти б тут на українському фестивалі побалакала з місцевими українцями. Гей-гей, гроші шлють, гомонять про Галичину, по компу усе з України дивляться, але... Але в штатівських умовах і комфортах! В США та Канаді десь зо три мільйони отаких симпатиків. І борщ щодня їдять, і Шевченка на стіні тримають, і, і, і... Але це вже ДІАСПОРА! Симпатики! Емігранти! Тим більше, що і в самій Україні цим людям заздрять і ненавидять їх, вимагаючи тільки доларів, а далі - забирайтеся та не заважайте нам до Москви душею припадати! Так чи ні, Надя? Так, саме ТАК! {#}

 03.06.2017 23:17  Надія для Борис Костинський 

Знайома робота. Борю. Кожний бачить дійсність по-своєму.
А ще є така поговірка: "Гарно там, де нас нема". Ти вже звик до того способу життя, але зізнайся, адаптація була нелегкою. І в Україну все одно тягне...  

 03.06.2017 21:17  Борис Костинський для роман-мтт 

Саме ТАК, Романе! Америка - це таки ПРИКОЛЬНО! {#}

 03.06.2017 21:10  роман-мтт для Борис Костинський 

прикольно.

Борис Костинський
03.06.2017
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою
28.05.2017
Порівняння українських та російських літсайтів
Останні записи
25.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Київ
17.05.2017 © роман-мтт
Увага, конкурс!
03.05.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Впусти мене
02.05.2017 © роман-мтт
"Світи і лабіринти" - не Кінгом єдиним
27.04.2017 © роман-мтт
Предзамовлення коміксу «ВОЛЯ» відкрито!
05.04.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Троянди, кава і бузок
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди