Тактика Москви: України нє било, нєт і не будєт (1938)

До самооборони

У всіх народів історія химерна. Приходять світлі моменти розросту і сили, приходять часи занепаду й обезсилення, то знову зривається народ до слави й перемоги. Подібно також і в історії українського народу зустрічаємо часи підняття і занепаду. І за князів, і за гетьманів росла наша слава по всьому світу, то знову знічев`я погасала, а бувало століттями кайдани. Приходили до влади великі люди, поривали за собою маси, і народ ріс у силу, Україна потугою була. А не стало славних керманичів, справжніх провідників, розбіглися маси, і народ слабшав, занепадав, і Україна перестала цікавити світ.

Але ні один народ не переживав стільки упадків і зривів, що український. Україна впродовж своєї історії, здається, як казкова птиця фенікс, що спалюється на те, щоб знову народитись. Бо український народ так занепадав, що на століття тратив свою волю й державу. В Україні з`являлися чужі держави. За княжих часів гуляли на українських землях дикі племена й воюючі орди зі сходу, загортали, Україну турки й татари, а в кінці всадовилася Москва і казала: „України нє било, нєт і не будєт".

Це ще дуже велика національна сила криється в крові українського народу, що перебув ці страшні лихоліття і досі не зник в історії народів. Бо лютий наїзник нищить українську націю по своєму. В зародку нищив усяку думку про визволення й безпощадно нищив провідних людей, що пробували кликнути й з`єднати масу до зриву.

Як кожний наїзник, так і Москва, захопивши Україну у свої лабети, відразу переводила в життя засаду: „Інтеліґенцію знищити, а масу морально розложити!" Цебто, провідників треба знищити, а масі дати „волю", але таку, щоб вона сама себе нищила, щоб з неї знову не виломилися свіжі провідники. Нехай маса живе сама, дико, у самоволі. Це практично виглядає так: нехай нарід по селах і містечках буде поділений на різні партії й групи, нехай сваряться між собою, ненавидяться, гризуться і бються за мову, за назву, за іншу дрібницю, за посади, щоб лиш не мали часу думати про волю. Нехай один в одному, свій у свому бачить ворога між собою, щоб не завважав дійсного ворога назовні.

Нехай між народом шириться сує вір`я, сектанство, єресь і релігійне розбраття, а навіть безбожництво, щоб нічого не осталося такого, що об`єднуе народ, але нехай буде все інше, що його ділить і розбиває. Нехай у народі шириться темнота, п`янство, злодійство, розпуста, бо тоді люди не будуть бачити того, що діється у світі та навкола них. Нехай думають про справи дрібні, особисті, локальні, щоб лиш не думали про справи загальні, політичні, національні, про найвищу ціль нації. Оце все Москва створила в Україні й полишила. В такому стані заскочили народ визвольні змагання.  А потім нова, большевицька Москва знову дала масам самоволю. Позволила мужикові грабувати у дворі дзеркало чи грамофона, а сама зграбувала мужикові його землю, його дорібок, його волю і його незалежну державу. Усю його інтелігенцію вимордувала, а з народної маси по нинішній день смокче кривавий піт.

Не менш подібної тактики як Москва трималася колись і небіжка Австрія в Галичині. На щастя, тут народ, сам опам`ятався і взявся до освіти, до самооборони. Маса перестала бути масою й забажала стати народом, а властиво народ нацією. Одна хиба залишилась у нас, а це брак пошанування рідного авторитету, брак довір`я до свого національного проводу. Бо його чужинці понизили, осмішили. Що який підніметься за якесь діло й задумає повести його в ширшому розмірі, то другі, таки свої, зараз його по чубку, щоб, мовляв, не вибився зависоко і не був гордий. Не виберемо його війтом, щоб не був вищий від нас. Не підемо до нього купувати, щоб не доробився більше від нас і т. п. А нам під сучасну хвилину треба найбільше авторитета й провідників, і то таких, що мали б вплив на народ, щоб народ повірив у них і рвався за ними. Німеччина має свого Гітлера, Італія Мусоліні, Англія величає короля, інші держави поодиноких вождів виносять попід небеса, бо тоді така, просто казкова особа потрапить цілу державу зцементувати.

Отож треба нам позбутися цієї хиби недовір`я і степового духу. Навчимося шанувати рідній авторитет, тоді й себе будемо більше цінити. Беремося самі до самооборони перед розкладом наших духових сил. Тоді перестане народ жити за гумінковим, дрібничковим життям і його очі побачать ширший світ і себе у ньому, і зродиться охота до праці спільної, великої, для загальної справи і національного добра.

(„Наш Прапор"). О. Поморянський.

за матеріалами газети Свобода (№39 від 17 лютого 1938 року)

.P.S.: ремарочка для тих, хто при згадці в тексті Гітлера та Мусоліні починає захлинатися від обурення: на початку 1938 року, коли був опублікований цей текст, Гітлер ще не захопив навіть Австрії, але підняв економіку з руїни, як і Мусоліні в Італії. В цей час абсолютним лідером-вбивцею був Сталін з мінімум 10 мільйонами вбитих, половина з яких були українські селяни. І про це добре було відомо у всьому світі окрім хіба самого СРСР. Від того факт згадки цих одіозних історичних особистостей в суті написаного нічого не міняє, а навпаки пояснює, як одне зло може виглядати привабливим, коли поруч є більше і ще огидніше зло.

Це і є вождь в розумінні народу, що має власну державу, у 2018 році... І погляд цей про вождя-управлінця сформований теж оглядаючи успішні сусідні сучасні держави. У нас такого ще не було, як я розумію...

А уявіть 1938 рік: народ розшматований між 5 державами, де з них викурюють все українське. Ймовірність об`єднатися в єдину Україну рівна практично НУЛЮ. За такої конфігурації потрібен був ВОЖДЬ, а не управлінець... От і надихали приклади вождізму та диктатури, що охопив тоді пів світу і найближчі європейські країни-сусіди.

Цікаві були часи, хоч і темні....

Звичка в нас така дурна - думати, що на виборах вождів вибираємо)
Насправді вибирати маємо управлінців... що відповідають за результат. Слуг народу, блін)

З вождями у нас теж проблеми.

То плачем чого нема Черчіля, де наш Рузвельт, куди пропав український Гавел, Мазепи та Пилипа Ордика де нащадки. А потім не дай Боже нам вождя... Так треба чи ні? Чого на вибори ходимо? терба певно... Відмінний від уявлення 1938 року, але потрібен.

Чому ж не включили? Включили). Ми ж з вами "укрофашисти" - значить, включили. Я зреагувала не стільки на гітлера, як на вождя-панацею.

Автор мислить в системі координат свого часу.

А от проти України ЗАРАЗ війна ведеться по імперським методами попередників. Один в один, як бачимо... Так... Правда Гітлера ще включили супрот нас в гібридний полк. І на жаль по Вас бачу (не ображайтесь просто констатація факту)  - воює Адік ефективно... Одна коротка згадка про нього в контексті зіпсувала діжку правди... Такі справи.

Ага... особливо бісять назви партій, що створюються під вибори... від таких, як "совість України" мене вхагалі тіпає). Спробуй тут щось вибрати... ((((

Я слідом за вами полізла була в архіви. Втрапила сюди: 

Забуте насилля: Карпатська Січ та євреї (1938-1939)

Правда, пройшлася верхом, не читаючи уважно. Я про ці події взагалі майже нічого не знаю. І, мабуть, не дуже й знати хочу. Погана це справа - намагатися судити вчинки предків. Ми в їхній шкірі не жили, і ніхто з нас не знає, як вчинить сам в певних обставинах. Білих і пухнастих не буває.

Історія потрібна для роботи над помилками. А не для героїзації чи демонізації предків та розтикування пам`ятників по країні.

Правильно поставлений діагноз уже як мінімум пів лікування... Відповіді на питання НЕ знаю. Треба щоб кожен осмислив сам йдучи на вибори....

Так, зрозуміла. Я взагалі всю статтю кивала і хотіла писати, що ніщо не міняється. А вони в самому кінці - бац! - нам треба свого гітлера/мусоліні/короля..
. А ви ж знаєте, як я до всяких "королів"ставлюся:). Звісно, що зреагувала.

Как ни грустно, а статья правильная.
И ведь ничего не меняется.
И партий у нас нынче столько, что хватает по одной на каждый божий день и на каждом же хуторе. И у каждой партии по своему "батьку", а у них у всех чубы разные, и страна скоро превратиться из БАТЬКІВЩИНИ в "Батьковщину", и что делать?
Вот в чём вопрос?

Хоча це велике питання як ставитись до текстів написаних тоді, коли Гітлер не був ще Гітлером, а Путін не був ще Путіним...? Цензурувати? Робити вигляд що їх не було? Змішувати аторів з брудом домислюючи їм думки, яких у них ТОДІ ще не було???? 

Без відповіді на ці питання багато речей в історії поянити НЕМОЖЛИВО.

Наприклад неможливо пояснити появу СС Галичина на боці гітлерівської Німечини або Нахтілаль у 1941 році.

Сумно, що Ви акцентувались на Гітлері.

Текст від лютого 1938 року. Він ще навіть НЕ захопив Австрію і в очах світу виглядав зовсім по іншому... Особливо українців, які НЕ мали держави.

Я свідомо не цензурував текст. Путін в 2004 році теж був іншим Путіним для України. Думка думаю зрозуміла...

Ну-ну... свого гітлера нам тільки не вистачало для повного щастя...
Майже з усім була згодна у статті, але під кінець не погоджуся... настільки я розумію, зараз у світі вироблену такий механізм, при якому керівники - це не вожді, а наймані працівники, що чітко слідують законам. І система працює чітко без поклоніння вождю. А от в росії - да... там вождь...
"Свого не цурайтесь" - згодна. "Йдіть за лідером" - звиняйте... застара я вже в ідеали вірити.