18.06.2018 10:39  Суворий 

Смерть убивці Симона Петлюри (березень 1938)


В Кейптауні 3 березня 1938 року від серцевого нападу раптово помер убивця Симона Петлюри, Шльома Шварцбарт, у часі відчитової подорожі. Як це загально відомо, Шварцбарт, перечекавши деякий час по своїм злочині і переконавшися, що українці не дуже швидкі на помсту, зробив зо свого злочину ґешефт і подорожував по світі з викладами на тему: „Як я вбив Симона Петлюру". З цими викладами він об`їхав Америку, а також усі країни Европи, де міг викладати по російськи або по єврейськи, за винятком Польщі, яка, не вважаючи на значні міжнародні впливи, відмовила йому рішучо права в`їзду. Шварцбарт відбув відчитову подорож до Совєтів, чим лише довів, що його твердження на суді, ніби він є ворогом большевизму, були лише маневром, щоб замести сліди. В Совєтах мав він найбільший, як не моральний, то матеріяльний успіх, бо незалежно від кількості слухачів держава платила йому готівкою, а крім того подорож і добове, але все ж в Україну він заїхати не ризикував; і обмежився викладами в Росії та на Сибірі. 

При цій нагоді варто згадати, що версію Шварцбарта відносно причин його вчинку, яку вільно чи невільно приняв французький суд, упродовж останніх років знищено ревеляціями самих большевиків. Ема Ґольдман («червона» Ема), відома анархістка, приятелька Леніна, яка кілька років тому порвала з большевиками, згадує в своїх спогадах про близькі стосунки Шварцбарта з большевиками, а відомий Бесядовський, секретар большевицької амбасади в Парижі, що втік від катівської кулі крізь вікно, посвідчив, що якийсь час перед злочином він особисто бачив у Москві в Чека інструкцію, заадресовану до Парижу в справі атентату. Але поза тими свідоцтвами, що лишаються на сумлінні большевицьких перекінчиків, всі, що були на суді, можуть посвідчити, що Шварцбарт пишався там не лише смертю Симона Петлюри, а й своїми катівськими наїздами на Україну в часі перебування його в червоній армії. Він брав особисто участь першім і другім наступі на Україну, коли большевики лили річками українську кров і вирізали цілі українські села за знайдений жовто-блакитний прапор. Проте стався він „героєм" єврейського народу і в десяту річницю виконання свого злочину дістав, як писала єврейська преса, привітання з усіх кінців світу. Цікаво зауважити, що цей „герой", хіба знущаючися з українців, жив у Парижі під прибраним ім`ям „Симона".

за матеріалами газети Свобода (березень 1938)

Додати коментар