Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
 18.06.2018 10:44  Ковальчук Богдан Оле... 

Розвиток мови — ознака її життя

Тема моєї бакалаврської роботи звучала так: «Українська мова у Тенетах: лексико-семантичні принципи творення неологізмів». Я захистив її на дев`яносто вісім балів.


Це була життєво важлива передмова. Тепер же перейдімо до суті допису.


Ознака життя будь-якої мови — це її здатність охоплювати нові поняття, явища й предмети, послуговуючись своїм інструментарієм (себто, зважаючи на власні узвичаєні принципи словотвору, лексику, семантику і все таке інше). Так, в українській мові «лайк» уже давно став «уподобайкою»; це більше не спричиняє дискомфорту, хоча спершу, згодьтеся, було трішки незвично.


Це — нормальний процес. Ми живемо в таку добу, коли щось новеньке вигулькує мало не щоденно, а позаяк з`являється певний незвіданий предмет (явище, процес, дія — потрібне підкреслити), виникає потреба найперше дати йому назву.


З огляду на все, сказане вище, можу впевнено заявити: російська мова — мертва, тому що вона не приймає нових слів як таких... Точніше, приймати вона приймає, але не ОЛЮДНЮЄ їх відповідно до усталених принципів власної ж структури, таким чином обертаючи запозичення на дрібніші та більші камінці для мовця. Звідси — ганебне засилля англіцизмів, котре останнім часом заполонило російську, відтіснивши цю й без цього не потрібну в Україні мову взагалі кудись на маргінеси животіння.


Натомість українська мова — жива. Вона не полишає традицій словотворення, а всі новенькі слівця достатньо швидко адаптує таким робом, щоби гучали вони органічно («лайк» — «уподобайка», «смайлик» — «усміхайлик» і таке інше).


Крізь призму всього цього я не розумію двох штук: по-перше, захоплення деяких українськомовних людей англіцизмами, подекуди не сумісними зі здоровим глуздом, а по-друге — відвертий опір утворенню нових слів.


Усе — ладком, тож спершу — за англіцизми.


Мене дуже дивує наявність у сучасному усному мовленні таких слів, як «лук» (у значенні «вигляд»), «воркшоп» («робітня»), «тренінґ» («вишкіл»), не кажучи вже про силу-силенну значно більш збочених «клінінґів», «офіс-менеджерів» та іншої дурні.


Із російською мовою зрозуміло: вона — мертва. Але звідки вся ця холера взялася в українській?


Відповідь, за великим рахунком, очевидна: в українську цих бліх приперли мовці, котрі послуговуються нею лишень вряди-годи, добровільно-примусово, не маючи відчуття мови. А результат вельми наочний — уже згадані «луки», «воркшопи» та все інше. Скоро назвуть вахтерку «ґард-менеджер» і оком не змигнуть!


Тепер за сучасний словотвір. Не можу зрозуміти людей, котрі здіймають ґвалт, коли бачать новостворені слова. Так, я теж не у захваті від багатьох тенденцій (зокрема — від утоврення фемінізмів там, де їх зроду-віку не було), але приймаю це, ставлюся до цього як до природного процесу, оскільки знаю: мовці — це надійний фільтр, і відверто дурнуваті неологізми раніше чи пізніше кануть у Лету (ось чого у нас не прижилися «міжповерховий дротохід», «нацицюрник» та інші подібні витвори уяви).


А завіщо напхом захаращувати українську мову невластивими їй «воркшопами» (спробуйте-но вимовити ці три приголосних поспіль!), «луками» (що взагалі створюють комічний ефект, і подекуди неясно, чи то мається на увазі зовнішній вигляд, а чи то цибуля), «смарт-вотчами» й усім таким іншим? Можна пристосувати власне, питоме слово, а коли такого не знайдеться — створити його. (Власне, займатися цим — один із опосередкованих обов`язків літератора.)


Іще раз підкреслюю: творення нових слів — ознака життя мови. Дурні слова відсіюються, натомість гідні — приживуться. Все ж, чорт забирай, просто, як два на два!


P.S. Найчастіше небажання приймати щось нове — ознака зашкарублості, неспроможності навчатися. Цим, зокрема, пояснюються такі дурниці, як, приміром, коли людина називає вулицю назвою, котрої вже років п`ятнадцять як немає...

+ Додати коментар
 19.06.2018 08:36  Тетяна Ільніцька для Ковальчук Богдан Олександрович 

Знаєте, Богдане, мені мовці, які полюбляють англіцизми, нагадують Свирида Петровича Голохвостого (Голохвастова), який любив "вумно" завернути. Водночас страшенно тішуся, що в нас повна свобода: хто хоче англіцизми використовувати - глаголить не по-нашому, хто хоче словотворами послуговуватися - давить на всіх інтелектом. І це класно. Ви праві, коли мова жива, у ній має бути всього доволі. Як у краплі води під збільшувальним склом - і кишкова паличка, й інфузорія-черевичка і купа всього-всього. А потім природа сама розбереться, що зайве, і час так само відсіє непотрібне з мови. Так завжди було. Ясно, що "лексікон" Свирида Петровича кане в лету, але якщо комусь приємно писати "пости" про "лайфхаки" - най пише. Мені завжди неприємно, коли вривається в коментарі під таким викладом думок якийсь розлючений дядько чи тітка в маразмі і починають волати про "чистоту мови". То вже діагноз, як на мене))))) Хай кожен обирає сам. Мені подобається, що Ви пишете власні блоги, викладаєте власне бачення, а не виховуєте людей під їхніми дописами. 

 18.06.2018 13:15  Каранда Галина для Ковальчук Богдан Олександрович 

))) все правильно. От тільки для мого вуха і "бакалаврська" теж звучить дико))). Зашкорубла я, певно)) 

Ковальчук Богдан Олександрович
18.06.2018
Розвиток мови — ознака її життя
27.03.2018
Русско-тєрнопольський Київ
02.09.2017
Ідеальна ОС для письменника
28.06.2017
Найгірша книга
Останні записи
21.06.2018 © Суворий
Українці Польщі вимагають тих же прав, що й судетські німці (травень 1938)
20.06.2018 © Суворий
Зміниться польська політика проти українців (травень 1938)
20.06.2018 © Суворий
Справа української автономії в Польщі (квітень 1938)
19.06.2018 © Суворий
Чехословаччина в лабетах Москви (квітень 1938)
18.06.2018 © Суворий
Смерть убивці Симона Петлюри (березень 1938)
17.06.2018 © Суворий
Кінець українізації: російська мова з другого класу (1938)
17.06.2018 © Суворий
Мовний плебісцит на Закарпатті: як перемогли москвофіли? (1938)
15.06.2018 © Суворий
Перед новими війнами (березень 1938)
15.06.2018 © Суворий
Мадярська загроза Закарпаттю (березень 1938)
14.06.2018 © Суворий
Свідчення емігрантки про Радянську Україну (1938)
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди