Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
 19.06.2018 10:16  Суворий 

Чехословаччина в лабетах Москви (квітень 1938)

БЕРЛІН. — Німецька преса пише зовсім відверто про те, що вже в дуже короткому часі судетські німці в Чехословаччині виставлять домагання злиття з Німеччиною. Про це говорив визначний нацистський державний муж. Тепер тільки питання, чи це здійсниться без війни. Отже в Берліні думають, що коли з цього приводу прийде до війни, то її не розпочне Німеччина. Перші стріли впадуть на польсько-чеській границі з боку поляків, яких є в Чехословаччииі коло 80.000 і які хочуть злучитися з Польщею. Що тут іде про серйозну акцію з боку німців, видно по тому, що є вже назначений обласний нацистський провідник для Судетської Області. Тобто діється в Німеччині подібне до того, що було з Австрією, доки не прийшло до її злуки з Німеччиною.


Чехословаччина не належить до цілком малих держав, бо має 15 міліонів людності, а в Європі є цілий ряд держав, що мають заледви по 2 міліони або й іще менше. Однако ж її положення геоѓрафічне є дуже недобре, а по прилученню Австрії до Німеччини стало іще гірше. Німеччина оточує її від півночі, заходу, а частково й від півдня. Польща оточує її з заходу, а частково (Словаччину та Закарпатську Україну) від півночі, — а Мадярщина також частково (і також Словаччину та Закарпатську Україну) від півдня. 

Всі ті держави є ворожо налаштовані проти Чехословаччини, а навіть зазіхають на значну частину її земель, бо навіть і Польща виставляє свої претензії. Живе на Шлеську за Ользою, а почасти і на Моравах біля ста тисяч поляків. 

Коли би часи були мирні і не було таких національних заколотів, які тепер в Чехословаччині панують, то життя плило б як за блаженної пам`яті Австрії, коли то також були національні змагання, але без великого загострення і без великої пристрасті. Але тепер відносини засадничо змінилися. Головно від хвилі, коли Гітлєр захопив Австрію, і заявив, що великий народ не може байдуже глядіти на те, як його землякам, в другій державі роблять кривду. 

Стало ясним, що найближчий крок Гітлєра буде звернений на німецьку частину Чехословаччини, бо ж він голосить, що кожний народ прямує до того, щоби бути разом, в одній державі. І це є просте право природи. Тому ніякі договори версальські, ризькі чи тріянонські не зможуть стати на дорозі того природнього гону. Може його здійснення тривати навіть десятки років (як напр. було з Італією), однак остаточно воно мусить здійснитись. Так отже буде і з таким великим, сильним і самосвідомим народом як німецький. 

Чехи, знаючи про те й притиснені з усіх сторін, мусили думати про рятунок, а сподіваючися вже давно такого розвитку подій, вони вже заздалегіть постаралися про союзників. Ними мали бути передусім члени великої антанти — зокрема Франція та Англія, котрі голоно причинилися до будови чехословацької держави. Проте ті держави хоч і могучі, але далекі. Тому треба було зліпити союз з ближче лежачих і ближче зацікавлених держав, а тими були Чехословаччина, Румунія та Югославія. Вони при мирових переговорах позабирали від Угорщини велику силу земель. Угорщина очевидно хотіла б їх знову відтиснути. Та союз тих трьох держав — мала антанта — не хоче допустити до того. — Однако ж тепер, коли Чехословаччина є загрожена таким велитнем як Німеччина, котрій прибігає на поміч ще й Мадярщина, то показується, що на малу антанту сподіватися годі, бо Румунія загрожена вічними внутрішніми неспокоями, а Югославія намагае з Італією, союзницею Німеччини. 

А Франція? Вона сама у великих клопотах. Щоби французи хотіли наставляти груди заради Чехословаччини — це неправдоподібно. Лишається ще Англія. Та ми чули недавно промову її прем`єра, а в ній не було навіть іскорки надії для Чехословаччини. А, зрештою, що сказали б домінії? Для якої ідеї мали б вони втручатися у нову велику війну? 

І так лишився для Чехословачини один вихід: союз з С. С. С. P., а властиво з найбільшою деспотією, яку бачив світ. Це чехам прийшло дуже легко, бо вони вже від десяток літ просто закохані у всьому, що є московське. І тому їм все одно: Никола Николаєвич чи Сталін. Вправді покійний призидент Масарик старався їм те москволюбство бодай трошки з голови вибити, але не пішло. Такі засліплені москвофіли як Крамарж та Кльофач взяли верх, а хоч Крамарж вже помер, то його і Кльофачів органи, з любові до кацапства, далі цькують українців і представляють їх слугами Берліна. Отже, коли нема Ніколушки, то є Сталін. І від нього сподіваються чехи воєнної (?) допомоги проти німців.

Ось недавно помістив лондонський „Дейлі Телеграф" таку депешу з Москви: „Тут ведуться тепер переговори між генеральними штабами Советів і Чехословаччини? Совєти могли би послати на поміч чехам велике число літаків, які могли би перелетіти над Румунією (якщо би Румунія їх не підстрелила. — І. Н.). Щодо сухопутних військ, то договір (який? — І. Н.) ще в силі. Тому на підставі 16-го артикулу Польща і Румунія зобов`язані (?) пропускати через свою територію війська, що йдуть на поміч нападеній державі. Одначе шлях з Совєтів через Румунію дуже невигідний. Очевидно вигідніший шлях через Польщу. Та про це докладніше повідомляти з Москви дуже важко".

Це донесення кореспондента „Дейлі Телеграм", виглядає на якусь казку. Бо як можна серйозно думати про перемарш військ через чужі землі (договори про це нікому незнані!) або хоч би лиш про перелети через них, та заразом припускати, що німці, маючий просто під боком Прагу, уже в перших годинах війни не неї не нападуть? Але у страха великі очі. Тому він часто хоче бачити рятунок там, де він цілком неможливий. І ось тому надії чехів звернені тепер на Совєти, на большевиків. А вони певно дадуть Чехословаччині в потребі таку військову допомогу, як її недавно дали Литві. Зате Совєти, користаючи з чеського страху, беруться до опанування самої Чехословаччини. І підміновують її комунізмом.

Большевицьке розпаношення в Чехословачині є правдивою небезпекою не лише для чехословацької держави, але і для інших держав осередньої Європи! Не забуваймо, що в жодній сусідній державі не мають комуністи права і змоги явного розвою, бо ані в Німеччині (в недавній Австрії також ні), ані в Мадярщині, ані в Польщі. Лише в Чехословаччині вони просто розпе- резалися, а недавно скликали біля 800 публічних зборів, протестуючи проти політики Генляйна, що пре до злуки з Німечичною.

Комуністи приготовують явно революцію в Чехословаччині і в сусідніх державах. І це повинна собі уявити чехословацька влада і відповідно до того поступати, коли не хоче, щоби цілий культурний світ признав її за співвинну в роздуванню советської революцїї. 

До часу гітлерівського перевороту в Німеччині, комуністичний Інтернаціонал розвивав свою діяльність в західній і середній Європі при допомозі так званого „західно-європейського бюро", що мало свій осередок в Берліні. Однак по згаданім перевороті зліквідовано той центр, а по дворічній мандрівці поселено його в 1935 р. в Празі, як в найвідповіднішім місці для такої роботи. 

Прага надавалася спеціально для такої революційно-комуністичної роботи і то з таких причин: 

1) Комунізм уважається в Чехах за рух законно дозволений, користає отже з всіх конституційних свобод. 

2) Чеська суспільність визначилася уже під час цілої своєї історії нахилом до крайніх рухів, якими були колись гуситизм, таборитизм, а пізніше соціалістичні напрямки; 

3) Заключення договору між Прагою і Совєтами в 1935 р. та гостина Бенеша в Москві створили для комуністичної акції знамениту нагоду, а чехи тішилися, що можуть свому союзникові допомогти до поширення своїх впливів і на сусідні держави. Зрештою празьке бюро Комінтерну поділено недовго потім на два відділи: один пішов до Парижа і зветься західно-європейським, а другий лишився в Празі як середньо-європейське. Цей відділ поширює свою діяльність на Мадярщину, Польщу, Румунію, Болгарію, Югославію та на південну Німеччину. Він виконує нагляд над управами комуністичної партії в тих краях і має спеціальні реферати для кожної з тих держав. Референтами є комуністичні утікачі із них.

Через довший час боронилися провідники чеської політики перед замітами інших державних урядів такими фразами, що ось-то „чехи відкинули комуністичну пропаґанду і вмішування III-го Інтернаціоналу до внутрішніх справ", що вони „зробили комунізмові в себе кінець" та „остаточно оборонилися перед ним". — Все це здалося неправдивим, а розрахунок Масарика „на здоровий чеський розум" схибив. Перемогли долари, якими сипнула Москва, та маса комуністичних курсів, на яких і учителі, і учні є добре оплачувані. Для центральної Європи стає ясним, що Чехословаччина стала джерелом неспокою не лише через упорядкування справи національних меншин, але ще більше через фактично виконувану ролю большевицького вогнища, що поширює свої вогнені язики на всі сусідні держави. Це вогнище найбільше дратує Гітлєра. І саме проти нього звернені його погрози. 

 

Іван Наконечний. 

за матеріалами газети Свобода (квітень 1938 року)

+ Додати коментар
Суворий
21.06.2018
Українці Польщі вимагають тих же прав, що й судетські німці (травень 1938)
20.06.2018
Зміниться польська політика проти українців (травень 1938)
20.06.2018
Справа української автономії в Польщі (квітень 1938)
19.06.2018
Чехословаччина в лабетах Москви (квітень 1938)
18.06.2018
Смерть убивці Симона Петлюри (березень 1938)
17.06.2018
Кінець українізації: російська мова з другого класу (1938)
17.06.2018
Мовний плебісцит на Закарпатті: як перемогли москвофіли? (1938)
Останні записи
25.08.2018 © роман-мтт
Зомбі мої з`явилися у папері
03.07.2018 © роман-мтт
Про фантастику
03.07.2018 © роман-мтт
Цифрові дощі часу ;)
03.07.2018 © роман-мтт
відео чудю ;)
18.06.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Розвиток мови — ознака її життя
03.05.2018 © роман-мтт
Український кібер-панк
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ
21.03.2018 © роман-мтт
Книжкова полиця: Світи і лабіринти
21.03.2018 © роман-мтт
З Днем поезії
17.03.2018 © роман-мтт
Кіберпанк попереджає: не зловживайте технологіями
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди