21.06.2018 10:48  Суворий 

Українці Польщі вимагають тих же прав, що й судетські німці (травень 1938)

ЛОНДОН. — Кажуть, що бритійський прем`єр Чемберлейн не криється з тим, що він ненавидить націстичний режим. Він заявляє, що націстична наука є цілком противна англійському духові. Але це не є перешкодою, щоб не йти йому Німеччині на такі далекі уступки, які можна назвати „посвятою", коли таким чином можна відвернути війну в Європі. Таке заявляє Чемберлейн і тим виправдує те, що Англія готова дати згоду на прилучення судетських німців у Чехословаччині до Німеччини, а далі ще й готова віддати Німеччин більшість її колоній, що їх забрала під час світової війни.

ЛОНДОН. — До Лондону прибув із Чехословаччини націстичний провідник Конрад Генляйн. Берлін твердить, що він прибув до Лондону у приватному характері. Британське міністерство закордонних справ також твердить, що воно не має нічого до діла з Генляйном. А тим часом часописи запевняють, що Генляйн прибув за згодою Берліну і британського уряду. Що так є, видно найкраще по тім, що йому влаштовують „ланчі" й обіди, і то самі визначні політики. Це він переконав Чемберлейна, що з Чехословаччини не можна робити другої Швайцаріі та що краще буде, як судетський край відійде до Німеччини.

ВАРШАВА — „Шікаґо Трибюн Прес Сервіс" подає з Варшави, що польський уряд повів при допомозі поліції загальний наступ на українське зорганізоване життя. І виразно підкреслює, що цей уряд робить те з метою застрашення українців у їхнім домаганні автономії для східної Галичини. Далі подано, що сконцентровано особливі атаки на Союз Українок, як на центр у Львові так і на кружки по провінції. Проведено ревізію в головній канцелярії, її опечатано, забравши книги і документи організації. Заборонено видавати журнали Союзу Українок: „Жінку" й „Українку". Заразом піддано українську пресу гострій цензурі. Не дозволяють їй друкувати навіть переклади з польських газет, особливо те, що пишуть польські газети про права сто тисяч поляків у Чехословаччині до автономії. Американський кореспондент стверджує, що в Польщі живе сім мільйонів українців. 


Сталася дуже знаменна подія. З Чехословаччини прилетів літаком до Англії провідник судетських німців, Конрад Генляйн, і переговорював з різними визначними політиками щодо того, які домагання мусить Чехословаччина сповнити супроти судетських німців, якщо між ними і чехословацьким урядом має прийти до якогось порозуміння. Як бачимо, Генляйн вів у Лондоні пропаганду на користь судетських німців, а в не на користь Чехословаччини. Про ту поїздку знає цілий світ, як і знає очевидно й чехословацький уряд. Він же ж мусив видати Генляйнові паспорт на подорож. Далі знаємо, що Генляйн, подиктувавши свої умови в Лондоні, вернувся спокійно літаком до Чехословаччини, завітавши по дорозі до Берліну на розмову з Гітлєром. 

Згадуємо за те, щоб прирівняти Чехословаччину до Польщі, а нас до судетських німців. Нас є в Польщі вдвічі більше ніж німців у Чехословаччині. Німці мають у Чехословаччині свої університети і які тільки хочуть школи, удержувані державним коштом. Мають змогу на повний культурний і економічний розвиток. Та цього їм іще замало. Вони поставили нові домагання, такі, що хочуть зі своєю німецькою територією стати державою в державі. Ось так їхні домагання стали міжнародньою справою. Чехословацький уряд оспорює їх, але одчасно дозволяє речникові тих домагань їхати в чужі краї й там переконувати чужих політиків про слушність тих домагань. Очевидно, що всієї тої „великодушності" не було б, якби за судетськими німцями і Генляйном не стояли нацистська Німеччина і Гітлєр. Це треба пам`ятати. Але й не треба того перецінювати. Бо ми переконані, що й від імені 7 мільйонів українців під Польщею можна б заговорити сильно в Лондоні чи деінде, хоч за ними нема тепер Києва і рідної там влади. Ми не кажемо, що український представник міг би заговорити на міжнароднім полі з таким успіхом, як може говорити Генляйн, за яким є Берлін. Бо знаємо, що хоч би наш Київ і хотів обізватись, то Москва його тепер не допустить, а сама вона за нас не обізветься.

Та проте вважаємо основною помилкою, що так званий політичний провід на українських землях під Польщею відтягнувся від боротьби з Польщею на міжнародних форумах чи там у різних політичних центрах поза Польщею, що звів ту боротьбу до внутрішньої справи Польщі, до переговорів з польським урядом і виступів на терені варшавського сейму. Ця нерозумна й наскрізь шкідлива політична тактика повинна бути негайно ліквідована. Себто, з „нормалізацією" треба зірвати офіційно. А ті, хто ще далі думають про „законні матоди боротьби", повинні перенести ту боротьбу на такий закордонний терен, де ще існує сяка-така повага до законів. А у випадку, як Польща не пустить у світ наших посланців, то за край може заговорити на його доручення велика політична українська іміграція в Європі й американсько-українська іміграція. 


за матеріалами газети Свобода (травень 1938 року)

+ Додати коментар
 21.06.2018 21:18  Суворий => Каранда Галина 

Все складно. Нацменшина розуміє під собою слово "мало", а коли її тої меншини мало, то спільну мову і захист прав налагодини не важко. У нас же ж проблема зашита в злиднях і корумпованій владі, яка зачіпає і меншини і увесь загал... Треба працювати над добробутом і не буде проблем меншин... Люди хочуть кращого життя. Це їх право гарантоване їм самим сенсом їх існування.

У випадку Польщі 1938 року українців там було 7 мільйонів скупченого населення. Це уже не нацменшина. Це дефекти державотворення за наслідками Першої світової. Усі й відгребли по повній в тому числі і за ці прорахунки...

 21.06.2018 17:00  Каранда Галина => Суворий 

я оце читаю-читаю про права нац-меншин, і у цих ваших останніх блогах, і в сучасних новинах. Двояке питання. Захід нашої країни взагалі під ким тільки не був... Там наче самі нацменшини. Сьогодні знайома розказала: в якомусь класі на Закарпатті 10 випускників завалили ЗНО з української і з історії. Бо - нацменшина. Якщо країна відхапала в сусідньої кусень території, то населення цієї території (кримські татари, напр.) - це нацменшина??? чи корінний народ? А якщо навпаки - в країні утворилася чималенька діаспора приїжджого народу - то чи має така нацменшина качати права, не виконуючи обов`язків (як росіяни в Латвії)? Я за те, щоб ніхто свої устави в чужі монастирі не пхав. А українізації більше сприятимуть економічні чинники: якби ті діти з Закарпаття планували далі вчитися і працювати в Україні, а не в Польщі та Угорщині, то ЗНО вивчили б. 

Блог: нові надходження

Усе, що являє собою цікаву інформацію, яку важко загорнути в цілісний літературний чи публіцистичний твір.

02.11.2018
І знову про субсидії | Каранда Галина
25.08.2018
Зомбі мої з`явилися у папері | роман-мтт
03.07.2018
Про фантастику | роман-мтт
03.07.2018
Цифрові дощі часу ;) | роман-мтт
03.07.2018
відео чудю ;) | роман-мтт

Публікації: нові надходження

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо