Чехословаччина: початок кризи в Судетах (червень 1938)

ЕҐЕР (Чехословаччина). — 21 тpaвня 1938 року чеська поліція вбила пострілами двох судетський німців-нацистів: Н. Бема і Ю. Гофмана. Ця подія стала відразу міжнародною і мало що не довела до поважного конфлікту Чехословаччини з Німеччиною. А ось знову в тім самім прикордонному місті Егер стався інший „випадок": чеський підстаршина підстрілив у ресторані двох суденських німців-селян, що забавлялись при пиві. До стрілянини прийшло тоді, коли музика, що грала німецькі пісні, не захотіла заграти чеської пісні, якої зажадав підстарстаршина чеської армії, Венцель Томан. Проти цього домагання Томана запротестували присутні у pесторані німці. Було їх 35 осіб. В кінці вони кинулися на Томана і прийшло до шарпанини, під час якої Томан почав стріляти і поранив дві особи, які відвезли до шпиталю. 

БЕРЛІН. — Німецька преса, описуючи стрілянину в Егері, підкреслює, що Німеччина є тепер наражена „на систематичну провокацію" з боку Чехословаччини. За це нацисти винують не тільки Чехословаччину, але й Францію й Англію, що нібито дають Чехословаччині „відваги". Часописи хвалять судетських німців за „дисципліну", підкреслюючи, що інакше було б уже давно прийшло до непередбачених наслідків. Але є й такі газети, що вважають подію в Егері тільки за „вчинок п`яного чеха". 

БЕРЛІН. — Рудольф Гес, якого вважають властивим заступником Гітлєра, грозив Європі й „одній державі", що терпеливість Німеччини може урватись і може прийти до війни, а тоді світ пізнає властиву силу Німеччини. Слова ці були звернені проти Чехословаччини, яка, за словами Геса, „провокує" Німеччину та яка не може і не вміє вдержати в себе порядку. Гес закидав Чехословаччині ще й те, що вона робить непотрібно заколот от такими вчинками, як мобілізація армії. Вже те останнє, казав Гес, було б довело до війни, якби не „сильні нерви" Гітлєра і його намагання до миру в Європі.

КЛОПОТИ ЧЕХІВ ІЗ СУДЕТСЬКИМИ НІМЦЯМИ

Судетські німі виступають щораз „гостріше", бо чують за плечима приготовану допомогу від полків Гітлера. А чехи потупаються їм чимраз далі. 

Отже, чехословацьке міністерство внутрішніх справ дозволило німцям на орґанізацію „Добровільної Охоронної Служби". Власне відбулися загальні збори цієї організації і на тих зборах головний її комендант, Конрад Генляйн, іменував своїм заступником Вільгельма Брандля, котрому доручив дальшу розбудову тої „Охоронної Служби". 

А той Брандль видав відозву, в котрій підносить, що найважнішим під цю пору є те, щоб судетсько-німецький рух мав свої організовані відділи „Охоронної Служби". Мають це бути до всього готові військові відділи, які мають виступати всюди там, де буде потрібна відвага, дисципліна, боротьба, вірність та відданність вождеві. „Охоронна Служба" не є для парадів, а є бойова rpyпa, яка є безперервно на службі. Її завданням є охорона вождя й удержування порядку та дисципліни під час маніфестації. Член „Охоронної Служби" атакує добре нагостреним мечем (?) соціальне безправ`я та безоглядно бореться проти розбрату та проти шкідників народної єдності. 

Чеська преса обговорює з великим збентеженням той маніфест Брандля. Вона стверджує, що міністерство внутрішніх справ, щоправда, дозволило на підставі обов`язуючих законів на ту організацію, одначе, як виходить з наведеного маніфесту, німці надужили того дозволу на створення штурмових відділів з напіввійськовим характером, які є великою небезпекою для цілісності чехословацької держави. Із цеї власне причини чеська преса домагається, щоб штурмові відділи розпустити.

Річ очевидна, що це не було би ще розв`язанням самого чесько-німецького питання, а лише пристаранням нового, і то міцного аргументу для акції з боку Гітлєра. Урядовий берлінський „Фелькішер Беобахтер" каже, що тепер не йде про якісь „меншинні закони", а про цілковите рівноуправнення кожної національної групи, про суверенність кожної з них в своїй області. 

Застереження Чехословаччини проти втрати німецької людності опираються на аргументах історичних, стратегічних і на потребах чеської промисловості. Легко зрозуміти, що втрата області з трьома мільйонами німців, особливо коли б за ними пішли й інші народності, зменшила б цілковито значення чехословацької републики. 

Німцям іде про те, щоб чехи зірвали свій союз із Советами, котрий остаточно полишився їм тою соломинкою, за котру хапається потопаючий. Чи він їм справді зможе так багато допомогти, це дуже велике питання. Одне певне, а саме, що Совети вислали багато літаків до Чехословаччини. Недавно була звістка, що біля 200 большевицьких літаків Перелетіли понад Румунію до Чехословаччини, а наші люди нарахували в Чорткові біля 40 большевицьких літаків, які на дуже великій висоті прямували до Карпат, тобто на Чехословаччину. 

Згадаю, що чехи влаштували велику прогулянку до Москви на свято 1-го травня. Дорога їх — за винятком через Польщу - нічого не коштувала, а на місці мали що їсти і пити доволі. Зокрема „ікру" заїдали повними ложками. Якби тільки вона не вилізла їм боком, бо хоч Совєти в перших тижнях війни можуть мати навіть значні успіхи, то вже по двох-трьох місяцях мусять засадничі хиби їх устрою вилізти наверх. Совєтський Союз, напираний зі Сходу Японією, а від Чорного моря Італією, мусить розлетітися, а що тоді буде з Чехословаччиною?

І тут приходять нам на гадку зараз наші закарпатські браття, а зокрема наші свідомі українці. Досі вони не мали властиво своєї самостійної української партії, але, подібно як кацапи, грали роль причепи до якоїсь чеської. Та чехи мають свої спеціальні цілі, а наш український народ свої, і, очевидно, не все одні з другими покриваються. З цього виходить, що вже крайній час організуватись нашим закарпатським українцям в один самостійний союз. Кацапські аграрники вже це зробили, а чи ж не час уже й на українські кола?

Не забуваймо, що в судетській землі всі німецькі партії лише за винятком комуністів, злучились разом і під командою Генляйна виступають як одна німецька єдність. І тому мусять і за границею знайти поважання ї признання прав тої єдности. 

З приводу цього „Народні Лісти" пишуть таке: „Генляйн веде себе так, як коли б він був державним достойником, що виконує урядове доручення. Він говорить з англійськими політичними діячами наче абсолютний володар судетського краю. Ту „помилку" треба зазначити. Згідно з нормами міжнародного права англійський уряд сам повинен був пояснити Генляйнові, що він не є уповноважений говорити з анґлійськими політиками в міністерствах".

Та чехи забувають, що рівно двацять років тому покійний президент Масарик і теперішній президент Бенеш, тоді ще політичні емігранти, в Парижі й Лондоні так само „вели себе так, як коли б вони були державними достойниками". І тоді австро-німецька преса зовсім подібними словами виказувала своє обурення з приводу такого порушевання міжнародних звичаїв. 

Виходить так, що не тільки що відважним допомагає доля, але що відважних, а ще й таких, що мають народні маси за собою, чужі шанують, поважають та вважають їх за представників тих мас і з ним ведуть перемовини, а зобов`язання супроти них, як представників тих мас, перебирають на себе. 

Юрій Горовенко

за матеріалами газети Свобода (червень 1938 року)