Сталін готується до війни: чистки в червоній армії та компартії (червень 1938)

МОСКВА. — Не фігурують уже публично імена таких генералів як Дибенко і Єґоров. Дибенко відіграв велику роль у початках революції і був чоловіком совєтської дипломатки Колонтай. Він був одним з тих, що засудили на смерть ген. Тухачевського. Маршал Єгоров також дуже заслужений. З того, що їх збувають мовчанкою, виходить, що вони попали в неласку.

МОСКВА. — Переводять нову генеральну чистку як в армії так і в флоті. Усувають визначних старшин, а на їхнє місце дають цілком нових і нікому невідомих. Ось таким способом іменовано також і нового коменданта київської воєнної округу. Є ним Іван Тимошенко, що тому рік командував в Україні одною кавалерійською дивізією.

ЛОНДОН. — Моcква розпочала нову партійну чистку. Найбільшу увагу звернено поки що на Україну. Розстріляно багато осіб, що займали вищі урядові становища, та далеко більше осіб запроторено до тюрем. З ради народних комісарів УССР усунені Тягнибіда і Сухомлин. Доносять, що їх арештовано. Обидва були призначені до уряду восени минулого року.

МОСКВА. — Зачато проводити чистку заграничних секцій комуністичної партії. Жертвою тої чистки впали тепер ті поляки, що були стовпами комунізму себто ті, що займалися поширенням комунізму серед поляків від самих початків партії. Передають, що Сталін уже розправився з тими старими большевиками і вони вже розстріляні. До таких найвидніщих польських комуністів-провідників, що впали жертвою чистки, зачисляють Адольфа Варского, теоретика комунізму, Віру Костержеру, що була членом Комінтерну, та Й. Лєщинського, партійного працівника. Найдіяльніший був А. Варскі (Адольф Варшавскі), що брав участь у революційній роботі вже в 1868 році.

ОСТАННЯ СТАВКА

Часописи знову принесли звістки про нові арешти між вищими офіцерами червоної армії в Москві і в провінції в СССР. Кривава рука Єжова діє далі... 

Що нас вражає в цих відомостях? Певний цікавий процес осамітнення диктатури і наближення останньої розгривки.

Кинемо оком назад, погляньмо ретроспективно на історію большевицького режиму. То тепер лише нам і цілому світові „нормальним" видається кривава розправа Сталіна з ворохобними чинниками в партії чи в армії. Але ще недавно це було цілком ненормальне і дивне. Перші роки режиму... Що проти нього підносили голову його вороги? Певно, це було природне. Але де були ті вороги? Річ ясна, вороги соціалістичного режиму крилися серед шляхти, серед „білогвардійців", між буржуазією... Але вже селянство, наприклад там, де йшло про відібрання поміщикам землі, підтримувало навіть большевиків.

Потім обман зник і село переконалося, якого „швіндля" жертвою воно стало. Почалася правильна війна большевицького режиму з селом. І знов говорили: Ну, не дивно, що село перекидається в табір ворогів большевизму; цеж власницька стихія; де ж їй погодитися з колективізацією? Отже ворожість села допускали. Але урядовий апарат, але партія, але армія — це вже напевно тоді вважалися основою комуністичного порядку. 

Потім нагло прийшли процеси проти врєдітєлів, проти шкідників совєтського будівництва, які то на залізницях, то в бюрах, то на фабриках, з намови нібито заграничних „інтервентів", систематично кидали колоди під ноги совєтської господарки. І знову думали люди: Ну, так, це можливо; таж у „специ" приймали навіть бувших буржуїв, аби на фаху своїм розумілися. Відізвалася буржуйська кров... Але зате партія, творіння Лєніна, партія, вихована на Марксі й Енгельсі, партія, що повалила буржуазний лад і запровадила комунізм, вона напевно не схибить!

Але показалося скоро, що й це не таке певне. Знов почалися процеси. І то НЕ не проти партійних новачків, а таки проти „старих большевиків", проти співробітників Лєніна. І вони виявилися „зрадниками" справі пролетаріату всі оті Зіновєви, Раковські, Рикови, Криленки, Скрипники, Каменєви, Радеки і як там во-ни ще називаються... Світ здурнів з дива. І навіть Лев Блюм і цілий 2-гий інтернаціонал засоромилися за своїх московських приятелів.

Але все ж казали люди: Всяко буває... Втомилися люди, не витримали до кінця серед буржуазного оточення Європи, зломилися, не виявили залізної витривалости Сталіна... Але зате, мовляв, армія, червона армія, яка ніколи не піддавалася нашептам ворогів режиму і била ворогів пролетаріату, вона ,‚краса і гордість революції", вона витримає і нехай там усі Зіновієви і Троцькі змови роблять з буржуями, армія врятує рєжим і Сталіна.

Аж нагло почалось і в армії. Тухачевський... А потім інші. Перший процес проти совєтських генералів... Другий... Змова у Білорусі серед корпусу летунів... Тепер нові арешти і нові розстріли. Непевний Ворошилов... Непевний Блюхер... Непевна сама червона армія... Хто ж певний? 

Такий є процес загнивання червоного режиму в СССР. Всі його ставки показалися битими життям. Ставка на село бита. Ставка на нову бюрократію бита. Ставка на спаяний міцно власний орден-партію бита. Ставка на армію теж. Лишається поліція, Чека. Але по афері Ягоди і вона не може похвалитися, що є в очах диктатора абсолютно певна... 

Режім вистріляв разом зі своїми ворогами усі свої набої. Він стоїть супроти грізної непевності супроти незнаного завтра.

Один щасливий генерал — і кривавий сатрап Кремля скінчить так, як скінчив останній Романов. А наступити це може щодня і щогодини. Навіть більш несподівано, ніж „аншлюс". Ось що треба нам пам`ятати і бути до того готовими. 

за матеріалами газети Свобода (червень1938 року)

От і знайди тоді різницю між божим планом і сліпим випадком в цій історичній каруселі... і там, і там життя нічого не варте... дорогою ціною будується якась херня...

Абсолютно точно... Завдяки Адольфу зовсім безглузде і нежиттєздатне утворення під назвою СРСР отримало сенс свого існування. Але скільки ж умерло за це... 

На золоту жилу ви натрапили з цими газетами. ..
Виходить, що гітлер своїм нападом на ссср фактично продовжив життя союзу на піввіку і врятував сталіна.