Чистка в УРСР: Сталін посилає в Україну Микиту Хрущова (червень 1938)

МОСКВА. — Американський кореспондент часопису „Ди Нью-Йорк Таймс" подає обширний звіт про вже розпочату нову чистку „нaцioнaлicтичних" елементів в Україні. Він виразно заповідає, що та чистка буде дуже гостра, що вона досягне своєю рукою і тих, що досі „чистили" і виступали в ролі лояльних прислужників Сталіна і Москви. Чистка обійме всі посади і людей різних рангів від найвищих до найнижчих. На самому початку усунено 10 комуністів,що займали високі посади. Це найновіші і найголовніші „вороги народу". Советська „Правда" доносячи про ті усунення, за якими підуть розстріли чи тюремні кари, підкреслює, що це тільки початок генеральної чистки, що має очистити Україну від ворогів. 

Американський кореспондент стверджує далі, що Україна є відома з того, що в ній є сильний український націоналістичний дух від самих початків революції та що цей дух є антисоветський. Він підтверджує, що Москва проводила досі в Україні різні чистки, якими намагалася винищити цей націоналістичний дух. Для тої самої цілі призначено тепер для України москвина Микиту Хрущова, що є „стопроцентним сталінцем".

З ЦАРСТВА САТАНИ

Про те, що тепер діється в совєтській Україні, знаємо не більше, як англійці, чи німці; а навіть англійці й німці не раз мають кращі про це вісті, як ми, бо мають у совєтській Україні своїх послів, чи дописувачів. Отже треба ствердити прикрий факт, що від 1921-го року наші взаємини зі Східною Україною не тільки ослабли, але навіть, на жаль, майже зовсім припинилися. Під цим оглядом ми стоїмо далеко позаду в порівнянні з передвоєнним часом.

Вісті, що наспівають тим часом з Совєтської України до Європи й до нас, жахливі. Руїні там не видно кінця. Колєктивізація рільництва довела країну до крайньої нужди. Вона викликала також масовий голод. А наслідком цього те, що советська статистика начислює тепер в Україні на 8,000,000 населення менше.

Спротив селян зломив був Лазар Каґанович. Він приїхав до тодішньої столиці уряду, до Харкова, й став фактичним диктатором совєтської політики в совєтській Україні, відсуваючи на дальші місця її формальних керманичів, а між ними генерального секретаря Центрального Комітету (КП(б)У) Комуністичної Партії большевиків України, Станіслава Косіора. 

По Кагановичу прибув до України Павло Постишев. Він мав ранг другого секретаря згаданого комітету. Косьор став першим секретарем, а генеральним секретарем залишився на терені цілого СССР тільки Сталін.

Незабаром відкликали Постишева з України. Одночасно пішли зміни на провідних місцях у Києві. Тільки місце голови Центрального Виконавчого Комітету займає далі позбавлений усяких впливів Г. Петровський.

Постишев відійшов скомпрометований зв`язками своєї жінки-комуністки Постоловської з „троцькістами". Його перекинули до Куйбишева (давньої Самари) на місце секретаря тамошньої комуністичної організації. Та незабаром Постишев стратив і це місце, бо викрили, що брат Постоловської брав участь у змові Тухачевського. Постоловську, жінку Постишева, розстріляли, а Павло Постишев перебуває тепер у Лєнінграді в домі божевільних.

Першим наслідником Постишева в совєтській Україні був Хатаєвич. Та вже за короткий час він щез безслідно.

По Хатаєвичеві місце другого секретаря Центрального Комітету Комуністичної Партії большевиків України зайняв Кудрявцев. Та вже з початку цього року попав він у неласку й став „провокатором" та „ворогом народу". Все ж за своєї влади Кудрявцев виключив з партії в самому Києві понад 3,000 комуністів. В кінці його арештували. Рівночасно відкликали до Москви Косьора на визначне місце в центральних совєтських установах. Косьора відкликали до Москви на місце одного з чотирьох заступників прем`єра СССР, Молотова, та голови совєтської комісії контролі. Та тепер, 29 квітня щез і звідти Косьор; є чутка, що він у в`язниці. 

Тепер вислав Сталін до Києва ще одного зі своїх найближчих співпрацівників, Микиту Хрущова. Він став першим секретарем Центрального Комітету Комуністичної Партії большевиків України. Та скоро настав між ним і другим секретарем цього комітету, Євтушенком, затяжний спір. Цей спір закінчився перемогою Хрущова. Євтушенка відкликали до Москви. Хрущов отримав тепер місце першого секретаря міського комітету партії в Києві й партійного комітету київської округи місцем першого секретаря Центрального Комітету. На цій посаді Хрущов узявся за „чистку" в усіх місцевих оранізаціях партії.

„Дня 8-го червня ц. р. має відбутися XlV-тий з`їзд комуністичної партії України", пише І. Дригинич у „Курєрі Пораннім", ч. 143 від 30-го травня ц. р. — „До того часу мають вибрати в усіх округах України нові управи партійних окружних комітетів. Тяжко якось ідуть ці вибори. Тяжко й неспокійно. В Дніпропетровську арештували секретаря окружного комітету Прамника, в Чернігові — Михайлова, в Харкові — Максимова, а в Одесі — секретаря Кондакова, голову Окружного Виконкому Комітету Гальченка, голову міської ради Черницю й багато інших. 

Арештували, як, виявляється, не тільки українців (їх зрештою мало на відповідальних місцях в Україні), яких можна було б засуджувати за сепаратизм чи націоналізм, але й москалів, що здійснюють директиви Кремля. Найправдоподібніше причиною тих арештів є — як і з Косьором — невиконання доручених завдань. Є, очевидно, неможливі до поборення перешкоди, бо про зусилля арештованих у напрямі виконання цих завдань сумніватися не можна, бо зреалізування їх має ціну життя. Мусить бути дуже зле, бо впродовж року в деяких округах України „міняли" навіть по кілька разів окружних секретарів партій, тих панів життя й смерті в округах. Всі вони щезали за таємничих обставин без гомону. Про „зміни" говорять тільки нові, раз-у-раз інші прізвища при замовчуванні попередників. 

Настали також зміни в уряді совєтської України. Голова Ради Народних Комісарів, Любченко, позбавився, як відомо, життя. Його обвинувачували за зв`язки з українськими націоналістами. На його місце прийшов Бондаренко, але він був при кермі дуже коротко й в кінці щез. По ньому уряд совєтської України довгі місяці не мав голови. Аж останніми часами став ним Коротченко, відомий населенню Києва як нижчий функціонер „чрезвичайки" за часів революції. З приходом Коротченка настали зміни на місцях народних комісарів: освіти, земельних справ і здоров`я. Ці переміни викликали досить неявне напруження в комуністичних партійних колах, як про це повідомляють дописувачі закордонної преси. 

24-го був замах на життя прокурора київського військового округу Калошина. Він „загинув на посту від рук ворогів". Так тепер виглядає — говорячи побіжно за закордонними чужинними дописувачами — положення на провідних совєтських місцях у совєтській Україні. Як бачимо, триває там загострення большевицького режиму. Московський чобіт натискає чимраз більш безоглядно на український народ і його життя. Терор шаленіє далі. Московський централізм збільшено. Можливо, що це вже зеніт насилля й гнету. Можливо, що вже недалекий час остаточного провалу цього нечуваного й жахливого режиму царства сатани...

„Новий Час" Е. Олександрійський

за матеріалами газети Свобода (червень 1938 року)