Тяжке положення українських церков в Польщі (червень 1938)

ЛЬВІВ. — Польські староства змушують українські парафіяльні уряди виписувати українські назви по польськи. „Новий Час" (ч. 125) оголошує по польськи розпорядження старости у Городку Ягайлонськім, яким староста каже виконати в метриках „поправки" і змінити такі прізвища, як Кульчицький на „Кульчицькі", Пилат на „Пілат", Кутний на „Кутни". При цьому зсилається на австрійський декрет сторічної давнини.

Релігійний ренесанс

Американські українці напевно добре обзнайомлені з тяжким положенням наших церков у краю: як греко-католицької, так і православної (на західній Волині і в Холмщині). Похід проти них іде систематичний і „сумлінно" продуманий, причому майже всі польські партії конкурують у цім ‚‚шляхотнім" підприємстві... 

Але, переглядаючи репортажі з наших земель за останні часи, мусимо сказати, що той похід приніс зовсім несподівані наслідки. А саме, він значно скріпив прив`язаність наших селян, і не тільки селян, до своєї віри і до свого обряду.

Влітку, як усе, відбувається величезне паломництво наших селян до Почаївської Лаври (коло Крем`янця). І ось серед прочан знаходимо дуже багато „навернених" на римське католицтво. Вони зі сльозами в очах мандрують до Лаври, щоб молитися і вимолити прощення за хвилину слабкості, коли, улягаючи польському натиску, зголосили свій вихід зі своєї церкви...

В іншій місцевості (на Холмщині) позамикані православні церкви, а є нововибудовані костели. Але є дядьки, і то ціла маса, які не ходять до чужих святинь, які чекають роками на отворення власних, або мандрують десятками верств, щоб молитися в своїй церкві, ще не замкненій. 

І є вже в Галичині римо-католики українці, які зачинають зголошувати свій перехід в греко-католицтво. Поки ще поляки так не плутали церковної приналежности з приналежністю національною, наші латинники ходили до костела і лишалися добрими українцями, зберігаючи рідну мову в домашнім житті і в товаристві. Але коли дано гасло: хто римо-католик — той НЕ українець, наші селяни римо-католики витягли з цього свою консеквенцію і почали переходити на греко-католицтво.

Більше горнеться тепер до своєї церкви й інтелігенція. Свідома величезної небезпеки, яка грозить нації, коли б похід на нашу церкву виказав якийсь успіх, наша інтелігенція починає на кожнім кроці підкреслювати, як ніколи перед тим, свою приналежність до віри батьків. На всіх національних святах, обходах, панахидах, де присутня церква, на всіх церковних парадах (йордан і т. д.) ніколи не бувало ще стільки інтелігенції, як за останній рік. Цей приклад має велетеньский вплив на маси, які завше чуються здезорієнтованими, коли верхівка лишає їх наодинці і які, навпаки, чуються сильнішими, коли бачать, що ця верхівка є з ними. 

Всі ці явища та природня реакція на похід проти нашої і церкви, лекше дадуться пояснити в Галичині з її патріотичним духовенством, але виглядає як дійсне чудо на західній Волині, на Холмщині і Поліссі, де православний священник є в більшості московський з національності. Це свідчить, що і там є дуже податний грунт на релігійну реформаціїю, хочу сказати, на релігійний ренесанс серед нашого народу.

Завше в критичних моментах для нації, коли вона будилася зо сну для самооборони, разом з почуттям національним вогнем спалахувало і почуття релігійне. Так було в XVI—XVII віці в Україні, так було по 1848 році в Галичині, так було по вибуху революції 1917 р. у Великій Україні, так є знову тепер у Галичині і на зах. Волині з іншими нашими західними землями. Треба, щоб наша патріотична інтелігенція звернула на цей рух пильнішу увагу. Треба, щоб цілі загони нашої, відданої церкві і народові інтелігенції йшли в села скріпляти цей релігійний рух, надавати йому напрям і розгонову силу. Боротьба з різними ворожими впливами (з російськими теж) не легка, але цю боротьбу треба вести.

Церква і релігія — це останній бастіон нації. Коли його візьмуть — шкода буде жахлива. Коли ж його відповідно уміцнити, то ніякі наступи ніколи не будуть страшні і небезпечні.

за матеріалами газети Свобода (червень 1938 року)

Пройде всього кілька років і ця протидія виллється в дещо небачено жорстоке... А все починалося десь з цього...

Третій закон Ньютона в дії...