05.07.2018 09:19  Суворий 

Рузвельт про свободу слова (червень 1938)


У своїй радіо-промові до населення краю президент Рузвельт, як звичайно, порушив не лише питання поточної політики, але й глобальні питання політики вцілому.

Коли він говорив про працю останнього конгресу, коли порушував потреби рільників, потреби робітників, потреби залізниць, безробітних, то порушував теж біжучі питання. Він показував, які біжучі питання й наскільки розв`язано, та показував, котрі ще зовсім, а котрі лише частково розв`язано. 

Хоч які повчальні були ці частини його промови, та багато цікавіші й повчальніші були ті частини, в котрих він говорив про загальні політичні питання, в котрих порушував справи, які були на часі й учора, як вони є нині, як вони будуть завтра.

Одним з тих саме питань було питання свободи слова. Промова порушує до певної міри це питання вже сама собою. Адже тут голова виконавчої гілки уряду забирає голос не лише про виконані стисло урядові справи, але й про справи, що належать до законодавчої вітки, та навіть до судової. Здавалося, що право говорити про ці справи належиться лише голові держави та що „звичайні" громадяни краю мають лише право слухати й мовчати. Такі думки, як відомо, панують у різних державах світу, й у Злучених Державах теж роблять тепер зусилля завести такі порядки. Деякі партії й організації побивають людей за вільне виказування своїх поглядів, а деякі публичні урядники здушують силою висказ немилих політичних думок, заслоняючись притому американським патріотизмом, американською конституцією, страхом за американський добробут, тощо.

Проти таких думок президент Рузвельт виступив з усією рішучістю своєї вимови й свого становища. „Не може бути ніякої конституційної демократії", говорив він, „у такім громадянстві, що відмовляє людині свободи говорити й молитися так, як їй хочеться. Американський народ не вдасться здурити нікому, хто пробує здушити особисту свободу під виглядом патріотизму".

Якщо Америка має бути вільним краєм, то мусить зрозуміти, що їй треба шанувати свободу вислову, котрої частиною є свобода преси. Правда, цією свободою часто зловживається. Бувають політики, що замість переконувати розумово своїх слухачів, промовляють до їх упереджень, послугуються особистими випадами й перекручуванням фактів. Та на це нема іншої ради, як такі нечесні аргументи публічно розкривати. Народ мусить зрозуміти, що люди, які не вживають розумних аргументів, які послугуються особистими нападами, брехнею й людськими упередженнями, це люди, які не мають для доказу своїх думок чесних аргументів.

за матеріалами газети Свобода (червень 1938 року)

Додати коментар
 05.07.2018 19:31  Суворий => Каранда Галина 

І що найдивніше, навіть коли залишаються вкотре без штанів ніякої науки з того не ймуть... Клімат винен...

 05.07.2018 18:31  Каранда Галина => Суворий 

Так у тому то й біда, що люди не відразу можуть розрінити, де чесні аргументи, а де брехня. Своїх упереджень не бачить ніхто (можна про них знати, але однак прислухаєшся більше до тих, хто їх підтримує - по собі суджу). А популізм завжди рулив і рулити буде... так маси влаштовані.