Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
 08.07.2018 11:02  Суворий 

Дещо про московський націоналізм та „Слово про похід Ігоря" (липень 1938)

Хто має нагоду читати совєтську пресу, може бачити, як своїм тоном і наставленням ця преса семимильними кроками доганяє пресу царської Росії. Царська „ура-патріотична" преса все ж мусила озиратися на ті журнали, які від уряду не залежали, боялася критики. Совєтська преса критики не боїться, бо часописів, незалежних від уряду, в СССР немає. З цього виходить, що совєтські громадяни не можуть протестувати проти найбільших неправд і дурниць, які велить друкувати Сталін та його помічники. Ось, приміром, захотів Сталін показати свій патріотизм. Совєтським редакторам наказано шукати, патріотичних, геройських вчинків в історії Росії. Редактори, як це буває часто в СССР, — „перестаралися": вони своє завдання не тільки виконали, але також „перевиконали". Їм не досить князя Пожарського та заможного купця Мініна, які визволили Москву від польського й українського війська 1613 року та допомогли вибрати нового царя Михайла Романова; не досить Сталіновим писакам прославляти генерала Кутузова та його боротьбу з Наполеоном 1812 року. Вони сягають також на чуже. 

Минулого 1937 року з Москви дано наказ, щоби по всьому СССР відсвяткований був ювілей 750-ліття „Слова о полку Ігоревім", славної поеми про похід новгородського князя Ігоря проти половців. І подія ця відбулася в Україні, і учасники бою були українці, або „русичі", як їх зве „Слово", і автором мабуть був русин із Києва.

Але ось що виписує московська „Правда" про цю перлину старого українського письменства: „Так як твори старинних греків, „Слово про полк Ігоря" свіже, молоде і хвилює нас, бо воно народилося в добі прекрасного і неповоротного дитинства великого московського („русского") народа"... В цій поемі, — пише „Правда" далі, — мають вираз „найкращі риси його національної природи — свободолюбний дух, безсторонна мужність, благородність і відвага, свята ненависть до ворога.

Як легко і дешево зробитися героєм, коли це стається чужим коштом! За царської влади в російських школах учили що, мовляв, держава Росія-Московщина почалася в Києві. І нібито по татарськім погромі мешканці України перемандрували на Московщину. Цієї абсурдної думки хапаються тепер московські націонал-комуністи, щоб присвоїти московському народові всю нашу давню історію. В советських підручниках історії пишеться, що в Галичині в 12-13 віці панували „русские князья", а це має означити, що московські. Словом робиться давнє шахрайство з назвою „русский — руський", яке вже не має впливу навіть на Закарпатті в Чехословаччині.

Найцікавіше — це підкреслення „Правдою" „свободолюбного духа" московського народу, який видно, мовляв, із „Слова про похід Ігоря". Коли б той дух свободи, що ним віє від „Слова", був духом московським, то ми стояли б перед чудом, що на Московщині свободолюбність цілком загубилася. Всі чужинці, яким доводилося бувати на Московщині від найдавніших часів і до наших днів, в один голос підкреслюють, що московський народ не мав і не має „смаку до свободи". "Moscovia tyrannide gaudet" (Московщина тішиться тиранією) — пише один; і навпаки про Україну знаменитий французький письменник Вольтер писав ще у 18 столітті, що наш народ „завжди прямував до того, щоби бути вільним".

Все це знають добре теперішні тирани. А проте вони свідомо фальшують історію, проголошують свої вигадки за правду. І прославляння царів Петра І та Івана Страшного, цих катів на троні, і роз- хвалювання „великого московського народа", його мови, культури, історії — все це має одну мету: допомогти диктаторам удержатися в сідлі. Є такий закон у житті людського суспільства, який каже, що ідеї й кличі, дані на початку революції, пізніше втрачають свою силу, не діють. Так було за великої французької революції, коли революціонери самі відновили монархію у Франції на чолі з Наполеоном І. Щось подібне діється і в СССР. „Диктатура пролетаріату", — чи може це гасло когось тепер в СССР захопити, коли всі бачать, що той режим є диктатурою над пролетаріатом? Комунізм? Чи може притягати людей цей режим, що вміє найгірше визискувати робітника і селянина? Світова революція? Про неї вже сам Сталін боїться згадувати.

Тому довелося шукати інших у кличів, інших ідей, які могли б рухати масами. Це московський патріотизм, московський шовінізм, «свята ненависть до ворога». Цим чуттям хоче Сталін об`єднати широкі маси російського народу під проводом своєї партійної бюрократії. Один російський поет написав: «Я раб, но раб царя вселенной» (раб царя цілого світу). Ця „рівність у рабстві" гнала московських мужиків у лаптях і з нечесаними бородами до Варшави за польських повстань, бо посміли збунтуватися поляки — „наші піддані". Цю давню рису російського народу („не маємо ми свободи, нехай не буде також у вас!") використовує Сталін, щоб розпаливши московський націоналізм, тримати в ярмі поневолені Москвою народи. 

Головний удар намірений проти України. Але тепер уже небезпека помосковлення не смертельна. Московські націонал-комуністи вхопилися за зброю царів („єдина неділима Росія") запізно. Московська домовина розпадеться і до нового життя встане Україна.


за матеріалами газети Свобода (липень 1938 року)

+ Додати коментар
 08.07.2018 11:17  Каранда Галина для Суворий 

Схоже, в росії методички не міняються століттями...

Суворий
11.07.2018
Недобрі новини про утиски українців під Польщею (липень 1938)
10.07.2018
Чи виграє Німеччина майбутню війну? (липень 1938)
09.07.2018
Що з себе являє червона армія? (липень 1938)
08.07.2018
Дещо про московський націоналізм та „Слово про похід Ігоря" (липень 1938)
07.07.2018
Терор проти польських комуністів в СРСР (липень 1938)
06.07.2018
Британський депутат цікавиться, де обіцяна галичанам автономія? (червень 1938 року)
05.07.2018
Рузвельт про народ і уряд (червень 1938)
Останні записи
03.07.2018 © роман-мтт
Про фантастику
03.07.2018 © роман-мтт
Цифрові дощі часу ;)
03.07.2018 © роман-мтт
відео чудю ;)
18.06.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Розвиток мови — ознака її життя
03.05.2018 © роман-мтт
Український кібер-панк
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди