23.07.2018 22:30  Суворий 

Український звуковий фільм «Маруся» (вересень 1938)


Закінчення звукового фільму „Маруся" (Ой, не ходи, Грицю, на вечорниці) є одним вликим доказом для нас, українців, щo хотіння і віра у власні сили одиниць і загалу все завершують великим плюсом. У нас все ще nокутує переконання перед зачаттям діла, що для його завершення треба людей іншої нації. Тепер, видно, це вже проходить і ми скидаємо з себе цю прокляту апатію, що нас держала цілі століття позаду інших народів. Доказом цього є праця на полі культурному й економічному в рідному краю, де наш народ нарешті змігся і почав вірити лиш у власні сили.

Video YouTube

Чого не міг, або не мав змоги доконати наш народ на рідних землях, цього доконали українські емігранти в Америці. Ось створили вже другу звукову фльму, що незабаром помандрує по американських театрах, несучи нашу пісню і музику з чаруючою мелодією, танець, побутівщину і пребагату красу нашої зрабованої України... 

Головне те, що фільм „Маруся" спродуковано виключно українськими силами. Актори головних роль народжені тут в Америці, інші актори народжені в Канаді і в старому краю. Під проводом проф. О. Кошиця виконано хорові й сольні співи, як також їх роль логічного розміщеня в актах гри. Музика проф. Р. Придаткевича і під його диригентурою перенесла ці прчудові звуки на тасьму фільма. Сценерій опрацювали А. Кість і В. Кедровський.

Діло довершене, і це діло ще багато буде говорити за нас. Воно з певністю вплине психологічно на нашу еміграцію і хоч на хвилину перенесе її під рідну похилену стріху, з під якої вигнала її гірка доля. Пригадають собі рідне село. Пригадається українська зима, снігом покриті солом`яні дахи. 

Змальоване наше село з усіма прикметами в усіх порах року. Назверх виглядає спокійне. Дерев`яна церковця своїми трьома вежами немов благословить його і дає потіху всім, що придавлені горем. З психічного боку наше село змальоване так, що кожні наші бувші переживання мусять нам стати перед очима душі. 

Українська корпорація „Украфілм" доконала цього діла при помочі сил виключно українських і за це їй слава! Слава тим більше, що директори, як Іван Петровський, Іван Стадник, Микола Максимович, Ілько Білий і Микола Данильченко, що вложили свої важко зароблені гроші в корпорацю в тій вірі, що наше громадянство прийде з подальшою фінансовою підтримкою. А еміграція не давала такої фінансової допомоги, якої було треба. Треба було великих зусиль поки віра у власні сили увінчалась успіхом.

Та нині „Маруся", випродукована лиш українськими силами, закликає нас до віри в свої сили і здібності. 

 

Родіон Сліпий

за матеріалами газети Свобода (вересень 1938 року)

Додати коментар