08.08.2018 21:54  Суворий 

Проба сил: Чи Росія може воювати? (вересень 1938)


МОСКВА. — Серед того політичного напруження Совєти також дуже заняті: вони проводять „чистку" серед очільників будівлями воєнного флоту, бо там загніздилося „саботажництво".

МОСКВА. — До Москви наспіла вістка, що в совєтській Україні арештовано 110 старшин київського і харківського гарнізону, які належали до тайної організації „Вільна Україна". Вони підготовлювали змову проти комісара промисловості Кагановича, коли той приїздив до Донбасу. Серед арештованих старшин знаходиться генерал Сидоренко. 50 старшин розстріляли після розправи, що провадилася в прискореному темпі.

ВАРШАВА. — До Варшави наспіли вістки про величезні розрухи українських селян у совєтській Україні. В околицях Орла юрби селян здемолювали будинки, в яких містилося бюро місцевої совєтської влади. Влада вислала карательні відділи війська, які зі страшною жорстокістю здавлюють розрухи. Та розрухи поширюються і набирають розмірів повстання. Цікаве те, що деякі відділи війська прилучилися до повстання. В керуванні київської військової округи викрито в останніх днях широку змову повалити совєтську владу. На чолі цієї змови стояв сам політичний комісар гарнізону. Селяни почали масово покидати колєктивні ферми і пускатися в мандрівку. Вони напливають до міст і завалюють вулиці. В деяких містах вислано проти них відділи війська, які не впускають їх до середини.

Неслабнуче напруження в Європі, в Азії і в цілім світі й вічна небезпека війни надають великої актуальності питанню: чи може Росія активно вмішатись у воєнний конфлікт — в Європі чи в Азії, все одно, — чи може СССР воювати?

Московська пропаганда й московська реклама (незрівняна в своїм роді) і реклама московських соціалістичних та буржуазних агентів за кордоном намагаються представити большевицьку Росію як страшну потугу; як силу, з якою небезпечно задиратися, яка, коли й не нападає на нікого, то лише тому, що страшенно пацифістично настроєна, а зовсім не з причини воєнної слабкості.

Чи так дійсно є? Мала проба „воєнки", яку дозволили собі Совєти в Кореї і Манчуку, дає яскраву відповідь на це питання.

Тепер Шіґеміцу і Литвинов сидять при зеленім дипломатичнім столику і думають-гадають, яку границю встановити між Японією і Росією. Гармати вже не б`ють і літаки не кидають бомб. Але дуже недавно воєнна пожежа палахкотіла на Далекім Сході, і множаться голоси преси, які хочуть підвести підсумки бойової готовості совєтської армії. 

І ці голоси — жахливі! Перед усім прийшла вістка (поки що не підтверджена), що Блюхер і Литвинов мають піти „в дураки"; що Сталін намірений зробити з них жертвенних козлів за поразку совєтської армії на Сході. Як би там не було, це факт, що Совєти самі зачали „воєнку" на Далекім Сході і самі ж перші усунулися з тої імпрези, діставши від Японії порядного облизня... Вже сам цей факт свідчив би про те, що кепсько стоїть справа з бойовою готовістю совєтської армії.

Але є й інші факти. Совєтська преса їх замовчує, очевидно, але інша ні. І так, багато пишуть про те, що соєтські гранати не розривалися, не вибухали... Багато пишуть про те, що японська протиповітряна артилерія дуже легко давала собі раду з розрекламованою совєтською повітряною флотою... Пишуть про те, що стратегічний провід совєтської армії показався дуже лихим... Свідчить про те хоч би факт, що, нагромадивши в маленькім куточку спірної території впродовж року великі сили, москалі, не потрапили дати раду з малими силами Японії, яка ще до того була заанґажована в довгій і тяжкій, що там не казали б, війні з Китаєм. Пишуть навіть більше: що цілі відділи московської „солдатні" переходили до японців. Не кажучи про Лучкова й інших вищих військових. І це лише по кількох днях „війни"! Це свідчило би про деморалізацію совєтської армії та її командного складу і про повне їх небажання битися за „батюшку Сталіна".

От мабуть усі ті факти, про які мовчить совєтська преса і її підбрехачі за границею, але які мусить знати і знає Сталін, — ті факти змусили диктатора Росії затрубіти на відворот і припинити „воєнку". Не вдалося: Помацав, чи японців можна заскочити зненацька. Чи є боєздатна „славна червона армія". І виявилося, що ні: не можна, не здатна. Виявилося, що ця армія може лише палити безборонні корейські села, як робити те саме в Україні, але воювати — не в стані...

Цю научку вже усвідомили собі на Заході. Вона осмілила Німеччину в її політиці в Європі. Вона ж відвернула остаточно Англію і Францію від СССР: в останніх тижнях чимраз менше чути про кооперацію СССР з своєю „союзницею" Францією і чимраз більше про заник впливів московських прихвостнів у Франції, Тореса Жуо і Блюма, про енерґійнішу політику Далядіє. Війна для совєтської Росії, як показала проба на Далекім Сході, булла б катастрофою. Її не витримала б совєтська армія навіть стільки, скільки її витримала колись армія царська.

за матеріалами газети Свобода (вересень 1938 року)

Додати коментар
 08.08.2018 22:42  Суворий => Каранда Галина 

Ну так

 08.08.2018 22:41  Каранда Галина => Суворий 

Ну ми поки ж говоримо про 38-й)

 08.08.2018 22:38  Суворий => Каранда Галина 

Тепер є Ядерна зброя... Багато людей уже не актуально.... Терер багато людей в тилу навпаки фактор нестабільності і зайві голодні роти

 08.08.2018 22:24  Каранда Галина => Суворий 

Слаба то слаба... зате велика територія і багато людей, яких взагалі ніколи не жаліли...