03.10.2018 15:45  Суворий 

До чого приводить пацифізм (жовтень 1938)

ПАЦИФІЗМ І ЙОГО НАСЛІДКИ. Дехто думає, що коли ми будемо вперто говорити про ‚‚мир на землі", будемо виступати проти війни, проти духовних і матеріальних озброєнь, будемо лаяти на всі заставки фашистів і поборювати в собі всякого бойового духу, то вже від того самого говоріння настане „мир на землі", зникнуть війни, пропадуть мілітаристи.

Та договір у Мюнхені аж надто кожного переконав, що такими миролюбними думками можна щонайвище затруїти свій власний народ і зробити його нездатним до боротьби, але не можна затруїти ворога. Мюнхен показав, що власне ті краї, що в себе проповідували пацифізм, лаяли війну й бойовий дух, соромно поступилися перед тими краями, що за той час плекали в себе бойовий дух і готувалися націю до війни.

ВІДСТУПАЮТЬ БЕЗ БОРОТЬБИ. Отож остаточний наслідок пацифізму є такий, що він не усуває конфліктів, тільки дозволяє народам-завойовникам забирати все, чого вони захочуть, без війни. Зрозуміло, що народи-пациіфісти, такі як Англія і Франція, зазнавши в Мюнхені соромної поразки, пробудились і почали себе гарячковито озброювати. І то не лише матеріально, але й духовно. Бо ж кожному відомо, що фізична зброя без бойового духу нічого не варта. Боягузові, або такому, що не вірить у війну, дати найкращу рушницю в руки, та з нього таки доброго вояка не буде. Щоб він став добрим вояком, він мусить безмірно любити свій край, мусить вважати його гідним, щоб за нього вмерти. Далі він мусить бути заправлений фізично і духовно до війни, мусить бути відважний. Людина, вихована на уступливому пацифізмі, боротись не буде, а уступить перед наїздником так, як уступили дипломати в Мюнхені. Отож пацифістичні краї по мюнхенськім безкровнім розгромі побачили, що зле з ними, що своїм пацифізмом далеко не заїдуть. Вони тепер почали впроваджувати в себе такі матеріальні і духовні основи, які дозволили народам-завойовникам диктувати в Мюнхені свої умови. 

ЗМІНА СЕРЕД ПАЦИФІСТІВ. Що потрібно духовної зміни, зрозумів нині всякий розумніший пацифіст. Не зрозуміли того лише духовні кретини, які насичені до народів наїзників такою дурноватою фанатичною ненавистю, яка засліплює їх розум і вони не здалі того зрозуміти. Кілька днів тому відомий американський колумніст і пацифіст, Гейвуд Брун, писав у „Ворлд Телеграмі", що він перевіряє свій дотеперішній погляд на пацифізм. Тепер він схильний думати, що пацифізм, коли поширений не впору, приносить шкоду. В обличчі німецької небезпеки він тепер з пацифіста перемінився в мілітариста і проповідує озброєння. 

ІНШІ ДОКАЗИ ДУХОВОЇ ПЕРЕМІНИ. А ось у Юті, Н. Й., у половині цього місяця відбулася конференція „Ліги виборців" і в часі тої конференції представниця Меріон Дулей виголосила допоідь, у якій доводила, що „голосування за мир", переведене минулого літа в Англії „Лігою миру", фактично спричинило багато до світового конфлікту. І то тому, говорила пані Дулей, що воно переконало німців, що в Англії є величезне число таких осіб, які ненавидять війну і до війни не підуть. Цей знак був поштовхом до того, що німецький політичний і мілітарний штаб виробив плани захоплення Чехословаччини. Ось до чого допровадила пацифістична пропаганда в Англії. Не до зменшення світових конфліктів, тільки до збільшення їх.

ТЕ САМЕ В АМЕРИЦІ. Те саме, говорила співбесідниця, грозить Америці. Затруювання умів американських молодих генерацій пацифізмом, витворювання у них духа поступливості й ненависті до збройного конфлікту — війни все-одно не усуне, тільки збільшить її можливості. Бо духовно спацифікована нація викликує апетити в народів-наїздників до її захоплення. Це починають нині добре розуміти навіть ті народи, що є проти війни. І тому вони впроваджують у себе того духу, що в Мюнхені диктував умови миру.

Це ще не значить, що вони в себе запровадять усе інше, що запровадили фашистівські краї. Ні. Англо-саксонський характер не терпить диктатури і є проти здавлення всяких індивідуальних прояв. Диктатура не тільки що не скріпила б внутрішнього англо-саксонсонського народу, але ще більше ослабила б його. На це англо-саксонці не підуть. Та бойовий дух це не є виключна прикмета фашистівських устроїв. Бойовий дух діяв на світі вже тоді, коли про фашизм нікому й не снилось. 

Бойового духу потребують і усі ті народи, що хочуть втриматися на поверхні історії. А ще більше його потребують ті, що потрапили під колеса історії. Український народ є нині під колесами історії. А проте є в нас нині багато таких людей, які хотіли б держати наш народ далі в чаді пацифізму. Їх огортає скажена лють, коли нашому народові виростають пазурі й зуби.


 за матеріалами газети Свобода (жовтень 1938 року)

+ Додати коментар
 03.10.2018 22:06  Суворий => Каранда Галина 

Щось таке... Часи не вибирають. 

 03.10.2018 21:43  Каранда Галина => Суворий 

Природний добір в чистому вигляді. Не з`їм я, з`їдять мене. І ніяк із ланцюжка живлення не виплигнути. 

Блог: нові надходження

Усе, що являє собою цікаву інформацію, яку важко загорнути в цілісний літературний чи публіцистичний твір.

30.11.2018
Втрата | Гаврищук Галина
02.11.2018
І знову про субсидії | Каранда Галина
25.08.2018
Зомбі мої з`явилися у папері | роман-мтт
03.07.2018
Про фантастику | роман-мтт
03.07.2018
Цифрові дощі часу ;) | роман-мтт

Публікації: нові надходження

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо