Палітра мрій


Алла Оксамит

Роздуми про життя2015

© СвітЛана

Ну ось. Позаду сліди. І хто сказав, що вони тлінні і що вони з попелу? Озирніться! Чи не там проростає рясна левкоя, нагадуючи смак їх ранкових цілунків? А десь, між суцвіть яскравих квітів, красиво перев’язані сувої з її рукописами. Погляд притягує стрічечка блакитноокого льонку, яка не зів’яне навіть з роками, бо нагадує ту їхню весну, котра вмістила у собі усі можливі і неможливі почуття.

Хто вона? Ота, що оксамитовими берегами несе свою неповторну гаму почуттів і кожен раз, коли купається сонце в лілових світанках, виливає бузково-чорнильну палітру спогадів сліпучим схилом. Хто вона? Ота, що вміє створити в будні свято і проживати своє щастя до найменших дрібниць – слів, подихів, порухів, хвилин. Торкатися словом, здавалося б, океанських глибин. Сколихнути їх до урагану, і майже невинно і раптово заспокоїти.

Її есе – це художні картини, наділені переживаннями і почуттями справжньої і самовідданої жінки. Ось вони, за прозорою гранню, на відстані руки, і такі дотичні читача своїм світлом.

Усе найпрекрасніше та потаємне, що є у жінці, зібралося за лаштунками книги, яка перед Вами. Пропоную зануритись у її живе, пережите слово і просто насолоджуватись затишком і теплом почуттів, яка дивує витонченістю і безмежно-чаруючою жіночністю.

То хто вона? Та, що як ніхто розповідає про нього – єдиного... А між сторінок уже розвіваються пахощі жасмину...

Палітра мрій