Про брата

«Боже, дякую тобі за них» (авт: сім‘ю) вирвалося наче крізь гучномовець.. і щось підступило до горла..мабуть...ні, не мабуть. сумую.

Хіба ж були ми вороги? В нас Україна – рідна мати! Нам зло скосити до ноги, Міцну державу будувати!

Шість яблук дав Мишку старий сусід: - Про брата свого меншого згадай. Поділиш разом з ним якраз усі. Малому половину чесно дай.

«Усе ідеться до війни?» – Спитай у воленьки лихої, І в Долі – птахи золотої… Зітхне: «Можливо й до війни!»

Мы - в Европу, вы - от Европы, Вы - в бесправье, мы - в права, Кто прозрел, а кто - прохлопал: Всяка имеет свой ум голова*.

По тій війні Залишаться руїни кам’яні Й одвічні зорі… Там Герої нині.

Україна сумує... Ми скорбимо... Ми втратили велику людину, справжнього українця, який навчив думати багатьох...

Журиться мала Дарина, Дивна геть моя родина, Дивний тато, дивна мама, У родині справжня драма.

Брате, вір – часи розділення прийдуть В Московію і Казанськую орду…»

Лину туди, де тата сліди, Ген бачу біля річки, Нарізав мерзлої лози, З плакучої вербички.

(до питання спільної роботи за кордоном представників різних частин України)

На " Українських передзвонах " виступав хлопчик з Луганська. Він мене настільки вразив, що ніяк не можу заспокоїтися. Зізнаюся, не дуже позитивно тепер віднош...

Століттями над нами сміялися. Десятиліттями про нас розказували анекдоти, як про страшних, зажерливих убивць-кровопивць. А ми, толерантні, лише криво посміх...