Екологічний вірш

Ось на рушницю і вбий лисицю! Отримав стрілець рудий комірець. Або з вертольоту по вовках...

Про процес утворення, зростання і закінчення існування хмари

Мчиться громовержця колісниця. Збилися докупи хмари всі. Зевса грізна і важка десниця: Ось він — тут, у всій своїй красі.

Сьогодні буде цілий день, немов захмарений цей ранок,

Ставочки й верби, Ковалівські гори, До обрію пшеничнії поля,

В скляному панцирі дерева, Шосе і вулиці — каток. Регоче Сніжна королева — Новий зими почався строк.

Волшебных кистей и красок не жалея, Рисует осень пейзажи над рекой,

Завмерли по бокам алеї. Чи в листопад, чи в снігопад –

Воду і горе змішати любить захмарний Жах...

Солнечный диск обливается потом, В небе дан старт для загруженных туч. Всех оглушило раскатистым громом! За облаками исчез светлый луч.

Кришталевий Келих З блакитним серпанком... Візерунки — квіти...

Древній старий лісопарк, Золото листя яскраве, Золотої лихоманки нема...

У небі — опівнічний фіолет, Кохання тихо споглядають зорі...

Осінь, в зиму холодну і мокру, Крок вологий карбує...

На термометрі плюс двадцять, Сонце, вітерець, хмарки, Всі сусіди веселяться, В дворі гамір, шум, плітки.

Стою на вершині і в прірву дивлюсь, Ріка в ній тече та вирує, Орли наді мною у небо звелись І тиша навколо панує.

Лютий, сімнадцяте, в погоді гра: Яскраве сонце, вітер віє, Запанувала весняна пора, Хоча зима навкруг біліє.

Над землею летіли хмари, Як небесні прудкі отари, В непогоду із міхів повних Розсівали і пух і вовну.

Перше березня лютує: Сніг іде, мороз тріщить. Екскаваторник працює, Вдосвіта вже чистить сніг.

Був Місяць холодний, зимовий, Вже чуяв весняне тепло, Був ніжним, був теплим, вологим, Мав люте ім’я, мов клеймо.

В останнім місяці зими Погода часто сатаніє: Тріщить мороз, метуть сніги, Мчать завірюхи й буревії.

Закінчуються ресурси – ведуться війни Винищується природа, гинуть люди Скажіть – але заради чого то було усе Коли знищується що лиш було живе Коли ...

Шипшину знайди чарівну, Що знищує лихо на друзки, Шипшину, в якої шипи М`якенькі, неначе пелюстки.

Легенький Смуток Золотавий - Майбутніх іспитів заграва...

Вже зозуленьки не чути, Соловей давно замовк, Скільки оком осягнути - В небі тисячі зірок.

Готика Чорних Гілок, Таїна втрати, Злий забуття пилок Любить карати.

Останні промені прощально Поміж дерев, поверх дахів Малюють тіні величальні На фоні злежаних снігів.

Полудня Вітер Не віє, повзе, Дихає Смутком Кохання...

Пейзажная лирика, посвящённая красоте последнего месяца зимы

Мороз, Мороз, Не йди до нас, Приходь, приходь У інший час!