22.03.2012 12:52
241 views
Rating 5 | 4 users
 © Тетяна Чорновіл

Захмарена весна

Оксанка взула новенькі гумові чобітки, які на мокру весняну погоду купила мама, і вийшла у двір погуляти. У дворі справді було мокро і незатишно. То тут, то там виблискували калюжі підталого снігу. В них, немов у дзеркальцях, відбивалося захмарене небо. Нудьга та й годі. Неподалік зупинився сусідський Мишко і став черевиком міряти глибину найближчої талої водойми. 

– Не лізь у воду! Намочиш ноги і простудишся! – як доросла порадила дівчинка, на що хлопчик відступив і нерішуче став поряд. 

– Глянь! – вигукнула раптом Оксанка, – Яка дивна хмара! Схожа на букет підсніжників! 

– Ага! – оживився Мишко, вдивляючись у небо, – І куди це вони попливли?!!! 

– На базар! – засміялася дівчинка, – А давай хмари вгадувати! 

Можете вірити, можете – ні, але Оксанка з Мишком точно бачили багато всякого дивовижного, що літало в небі того весняного дня перед обідом. 

За підсніжниками пролетіли фіалки та конвалії…Трішки збоку хитав листками улюблений калачик Мишкової мами. Разом з горщиком кудись подався. 

За вазоном мандрували котики. Не подумайте, що вербові. Троє їх було. Якісь незнайомі веселі котяри вимахували в небі лапами та рулювали пишними хвостами. 

– Гей! Кицюні! Зупиніться! – не чують, поспішають.  

– І що ви вигадуєте! Нема там ніяких котів! – і собі задивилася на хмари подружка Мар‘янка, – Ходімо краще по морозиво! 

– Ти що! Давай з нами відгадувати! Так цікаво! – показував на небо Мишко.  

Та Мар‘янка вже побігла, махнувши рукою. 

– Дивись, Мишко! Каструля пливе! А вгорі ще й ополоник! – підстрибнула Оксанка. 

Раптом каструля догнала летючих котів і…проковтнула їх разом з хвостами. Ополоник теж бовтнув зверху, і вся та котоюшка поволі зникла аж за дахом Мишкового будинку. 

– А це що? Гуска?  

– Та ще й смажена! На величезній тарілці. 

Не полетіла далі, зачепилася за вершечок тополі і дісталася на обід зграї голодних граків. Мар‘янка не вірить, то й не треба! Он черепаха, а там бегемот… у бабусиних окулярах. За ним і сама Мишкова бабуся поволі пролітає над подвір‘ям. 

– Михайлику-у-у! Ану гайда обідати, бо я тебе зараз нагуляю! – бабуся хотіла ще щось вигукнути, та раптом налетів розбишака-вітер і своїми дужими крилами погнав її десь далеко. Мабуть, у теплі краї… Недоїдена граками гуска також відчепилася від тополі й подалася слідом. 

Вітер розійшовся не на жарт. Він за якусь мить розігнав з неба всі хмарки та хмаренята.  

– Гайда на берег по вербові котики! – несподівано запропонував Мишко. 

Діти побігли, перестрибуючи через калюжі. 

Звідкись на небо викотилося сонечко і весело засміялося. Засміялася й весна, що пролітала саме на останній хмарині. Вона ухопила жмуток сонячних промінців, та й кинула в одну з найглибших калюж. За ними бовтнуло все сонечко, сипнувши на Оксанчині гумові чобітки жменю іскристих зайчиків. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Нарис, Для дітей, Про гумор, Про природу, Про весну, Про мої мрії, Про красу, Про дитинство

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш про півники | Тетяна Чорновіл». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Весняні ключі | Тетяна Чорновіл». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Тетяна Чорновіл.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 22.03.2012 17:38  Каранда Галина => © 

)))))) клас! а гуску шкода!) 

 22.03.2012 14:41  © ... => Олександр Новіков 

Глянула в коменти одним оком, думаю: - Кому це Саша по круків щось пише???? Наче не було зранку таких віршів! :)))))))
Яблука повипадали! :))))) 

 22.03.2012 14:33  Олександр Новіков 

Гарно. Крукам фортануло, гуски похавали) а вона ж мабуть з яблуками була) 

 22.03.2012 14:04  © ... 
 22.03.2012 14:02  Тетяна Ільніцька 

Але Ви так смішно про це напислали! Чесно, як там Галя писала, сміюсь, не можу спинитися, як про бегемота подумаю! 

 22.03.2012 13:58  © ... => Тетяна Ільніцька 

Справді, багато чого можна побачити весною в "нудному" захмареному небі! :)))

 22.03.2012 13:56  Тетяна Ільніцька 

Котоюшка! Бегемот у ... бабусиних окулярах! Ха-ха! Сподобалось! Ловка вийшла забава! 

Публікації автора Тетяна Чорновіл

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 6 | Знайдено: 35
Автор: Тетяна Чорновіл
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: ПРОЗА;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;