Вечір палить міста. Запальничка
Підпалила в будинку вікно.
Дим в легені - а в пальці звичка.
Біло-чорне німе кіно.
Тихо клавіші переплітає
Невідомого автора джаз.
Тиша в очі. Спектакль зіграють
Іншим разом сьогодні без нас.
Пустка в серце і біль у душі:
Руйнували з тобою мости.
Стіни зводили разом? То мусим,
Важко, та маємо відпустить.
Безпорадні, мов діти, з тобою,
(Чи без тебе... Заплуталась геть.)
Ми загралися грою чужою:
Подивись, аплодує нам світ весь.
Стоїмо перед лютим мовчанням,
Пальці ламаєм нервово.
Це було звичайним спектаклем,
Тільки ми це вважали любов`ю.
Залишитись не маєм сил,
Розійтися не маєм бажання.
Цей незграбний безглуздий світ,
Де люди грають коханням!
