26.03.2012 12:34
249 views
Rating 5 | 5 users
 © Піщук Катерина

Я спокойно иду, 

Я иду не спеша, 

Больше я не приду, 

И рыдает душа… 

А под синей луной 

Запоет соловей, 

Ты не будешь со мной 

Будешь верен лишь ей. 

Ну, а этот наш день 

Для нас станет бедой, 

На лицо ляжет тень, 

Для меня ты чужой

Может быть иногда 

Ты и вспомнишь меня, 

Не грусти, все прошло 

Просто знай дорогой - 

Не вернуть все назад, 

Для меня ты навеки чужой. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про розлуку, Про любов

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Оповідання - Маразм самотності | Піщук Катерина». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш | Піщук Катерина». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Піщук Катерина.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.03.2012 21:16  Каранда Галина => © 

так викиньте оте "навеки", і буде не збитий... 

 29.03.2012 21:11  © ... 

та не дуже. збитий ритм( 

 27.03.2012 21:25  Олександр Новіков 

норм 

Публікації автора Піщук Катерина

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо