Чернуха Любов Кому потрібно, те що я пишу?
Скільки таких на світі, навіть лячно.
І по ночам вже з віршами грішу,
Та Богу за цей дар безмежно вдячна.
Я тридцять років думала живу,
А потім враз все пусткою зосталось.
І лиш тепер вже бачу наяву,
Ті зародки, що прорости боялись.
Чи це бур’ян, чи злаків колоски?
Я промовчу, не можу розсудити.
Готова вирок слухати різкий
І їм життя навколішки просити.
м. Кривий Ріг, березень 2012 р
27.03.2013 20:27 Світлана Рачинська |
|
27.03.2012 20:41 © ... => Володимир Пірнач |
для мене це як заспокійливе, день прожитий не дарма |
27.03.2012 20:40 © ... => Сашко Новік |
мене ще іноді хвилює це питання, може скоро попустить |
27.03.2012 20:39 © ... => Каранда Галина |
Дякую, втішний коментар |
27.03.2012 20:07 Володимир Пірнач => © |
 Підтримую коментаторів, питання не втому щоб комусь було потрібно, у першу чергу ви маєте самі у цьому щось знаходити. |
27.03.2012 19:46 Сашко Новік => Каранда Галина |
 та скоріше всього що не парився. хіба що трошки |
27.03.2012 19:44 Каранда Галина => Сашко Новік |
 а раніше - парився? |
27.03.2012 19:42 Сашко Новік |
Кому потрібно, те що я пишу?-а я вже якось не парюсь цим питанням |
27.03.2012 17:00 Каранда Галина => © |
знаєте, як казав їжачок в тумані? |
Хіба ж не гарно, коли жінка пише?....))) Чудовий вірш!!!