Вас забрала зима...
Тарасу...
Десь в темнім небі зіронька
У Всесвіті летить.
Цікаво, може щось на ній
Якимсь життям бринить.
Пливуть там чисті річеньки,
Чистіші від сльози.
Там дихається вільно так,
Я хочу вже туди.
Тарас Іванів. "Мрія"
У Всесвіті летить.
Цікаво, може щось на ній
Якимсь життям бринить.
Пливуть там чисті річеньки,
Чистіші від сльози.
Там дихається вільно так,
Я хочу вже туди.
Тарас Іванів. "Мрія"
Вас забрала зима. Безсердечна, сувора і люта.
І тепло наших душ не змогло ублагАти її.
Мабуть, Вас полюбила, й тому не змогла повернути,
Немов хижа коханка людину звела із сім‘ї.
Вас забрала зима. Ну а Ви ж так на неї чекали!
І раділи дитинно найпершим глибоким снігам.
Та здається тепер, наче Ви вже давно про все знали,
І ця стерва – Зима нашептала на вушко щось Вам.
Вас забрала зима, начитавшись, мабУть, Ваших вІршів.
Налякали її теплі нотки посЕред журби…
Чи відчула, ревнива, що вЕсну полюбите більше,
І украла у всіх, щоб її не покинули Ви…
Вас забрала зима. Безсердечна, сувора і люта.
І тепло наших душ не змогло ублагАти її.
І вина – не вина, а якась безпорадна спокута,
Що не втримали Вас, віддали на поталу зимі…
Лубни, 27.03.12
