24.10.2009 20:09
-
1057
    
  1 | 4  
 © Оксана Весна

Щем

Вірш про жовтень

Навколо жовтіє листя і мліє воно від дощу, 

А вітер вбирає землю у ту жовто-багряну красу... 

А жовтень разом з дощем ховають холодні ночі, 

Як і осінь під жовтим плащем ховає мої заплакані очі... 


В моїх руках ще жовтіє вчорашнє кохання... 

Хотілось його вберегти, та треба було б братись зарання... 

Ці сльози...вони течуть невблаганно.., 

Хотілося б все повернуть, та серце знає що марно... 


І знову мокре, жовте листя лежить, 

А вітер й мої сльози у те жовте коло манить... 

І знову цей шелест навіяв мені чекання, 

Та тільки давно вже зашерхло наше з тобою кохання... 


Ти міг би усе повернуть, 

Не дати йому погибнуть... 

Та серце все дужче щемить -  

Породжує все до загину... 


І знову разом із сірим дощем 

Від болю стікають сльози... 

І навіть маленький вже щем 

Породжує бурі і грози... 



м.К., 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.10.2009 16:50  Оксана Весна => Ярослав Молінський 

дякую...)))

 25.10.2009 16:45  Ярослав Молінський 

Гарний вірш.. чимось нагадуди рядки з ліричної пісні про любов.. Точніше її наслідки