29.03.2012 00:57
-
121
    
  4 | 6  
 © Шевченко Ольга Владимировна

Суспільству

Ти пам’ятай, я все ж таки людина  

Вразлива, непокірна, хоч слабка.  

І я в житті не стану коліна,  

Допоки, ще живе моя душа.  


Допоки в серці воля не зів’яла, 

Допоки вогник віри не погас,  

Мені байдужа будь-яка навала.  

Мене зупинить тільки час.  


Ти пам’ятай, я все ж таки людина  

І я несу в своїх руках цей світ.  

І у моїм житті одна стежина, 

На ній добро залишило свій слід.  


Воно, ступавши тихою ходою,  

Лишило спокій у моїм саду.  

Цей спокій, залишається з тобою,  

А я до неба стежкою зійду… 



16.02.12

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.03.2013 17:47  Світлана Рачинська 

Несіть добро!!! Це у вас гарно виходить))) Чудовий вірш!

 30.03.2012 08:36  Сашко Новік 

нормально

 29.03.2012 20:40  Володимир Пірнач => © 

спокій треба лишати, неспокій живіший)

 29.03.2012 12:34  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно!

 29.03.2012 01:46  Каранда Галина => © 

цікаво... спочатку прочитала без заголовку, і сприйняла як звернення до коханого...
гарно.