Чернуха Любов Дощем наповнилась ріка
Яка вже висохнуть хотіла
І знову сильна гомінка,
Сміливо течію вхопила.
Ти лий дощу! Твоя вода,
Її краї ущент наповнить
І знову німфа молода,
Свою красу по руслу гонить.
Спішить ріка, шукає путь,
Де моря синь її поглине,
Де всі шляхи в один зійдуть
І сонця жар їх не зупинить.
І плин життя, мов плин річок,
Поміж каміння хід шукає,
Не оминути колючок,
Та море й зранених чекає.
м. Кривий Ріг, березень 2012 р
30.03.2015 01:53 Коруняк Жанна Борисо... => © |
 Гарно,наче напилась з джерела. |
30.03.2013 00:57 Охремова Любов => © |
 Дуже витончено написано, без надриву, здається, наче на одному подиху! |
30.03.2012 22:57 Серж => Субота Олександр |
 А життя у вічність? Вірш у Люби видався чудовий. |
30.03.2012 21:59 Субота Олександр |
 Подобається порівняння з життям.Ріка тече в море,а життя??? |
30.03.2012 21:26 © ... => Каранда Галина |
мало кому вдається дістатися гавані без поранень.. |
30.03.2012 21:20 Каранда Галина => © |
 Та море й зранених чекає |
30.03.2012 21:13 © ... => Тетяна Чорновіл |
Дякую! |
30.03.2012 21:10 Тетяна Чорновіл => © |
 Сподобалась Ваша наповнена ріка! :)) |