30.03.2012 21:17
-
319
    
  3 | 3  
 © Субота Олександр

Час

з рубрики / циклу «В ритмі життя»

Час невпинно стирає минуле, 

Тих бурхливих, полум’яних літ. 

Старожили іще не забули, 

Як калічила доля їх вік. 

Як злостива війна відбирала, 

Мирне небо на рідній землі, 

І як мати сіда все чекала, 

Із війни вже загиблих синів. 

Час невпинно стирає минуле, 

Вже в окопах зляглася земля.  

На гранітній стіні потемніли, 

Ще колись золоті імена. 

І лягають лиш спомином квіти, 

До підніжжя солдатських могил. 

Яблунь цвіт похилив свої віти, 

Обеліск від журби почорнів. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.03.2012 22:05  Сашко Новік 

актуально

 31.03.2012 11:07  Андрій Гагін => © 

Стирає не тільки час...

 30.03.2012 21:54  © ... => Каранда Галина 

Війна триває допоки не поховані останки загиблих.Наша країна ніколи не завершить цю війну.На мою думку тема ще досі болюча і актуальна.

 30.03.2012 21:48  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую.Долі звичайних людей,котрі зламала війна, ще будуть довго говорити про себе.

 30.03.2012 21:42  Чернуха Любов => © 

спомини тужливі тільки з розповідей..сумно

 30.03.2012 21:42  © ... => Каранда Галина 

Немає.Але я думаю, суть не зміниться,а взагалі чого б і не запозичити іншомовні слова.

 30.03.2012 21:40  Каранда Галина => © 

а взагалі вірш дуже гарний... зараз майже ніхто не пише про ту війну...

 30.03.2012 21:37  Каранда Галина => Тетяна Чорновіл 

а є в укр мові "сіда"?
може, " ....сивіла й чекала...."?

 30.03.2012 21:22  Тетяна Чорновіл => © 

Спогади про війну завжди сумні... Щиро і сердечно написано!