Совість
Є у людини штука така – совість.
Чи друг, чи ворог – важко розібрати.
Про неї не одна у книжці повість,
Хвалебні оди не дають мовчати.
Як тільки погляд твій не в тому боці,
Чи думка ліва закрутилась в голові.
Чатує цербером на кожнім кроці
Й підніме вир повчання у крові.
Так іноді дістане, навіть тошно,
Послав би на… та розум не дає.
Та залишитися без неї страшно
І знов радію, що вона у мене є.
м. Кривий Ріг, квітень 2012 р
