Осокори на тлі дощу
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Втопили в небо осокори
Вершки оголені сумні,
Немов відбиток непокори
В небесному шукають дні.
Дощами небеса налиті
На крони давлять з вишини,
В напрузі осокорів віти
Чекають крапельок весни.
Зітхає важко небо темне,
Свинцевим маревом болить,
Передчуття тамує щемне,
Боїться височінь розлить.
Вологим щастям хмари ниють
І краплі гублять до землі,
Лиш осокори ціпеніють
На неба дощовому тлі.
