08.04.2012 15:55
-
236
    
  2 | 3  
 © Недрукована

Ти граєш в схованки з моїм життям, 

Я виправдань шукать тобі охоча. 

Навіки скута я твоїм ім’ям 

І розіп’ята ним під срібним світлом ночі. 


В полоні пристрасних своїх думок 

Я крила за спиною не побачу... 

І знов стривожить телефонний твій дзвінок, 

І знову, як завжди, тобі пробачу... 


Я гідності своїй бажаю сили, 

Щоб встояла під тиском почуттів, 

Щоб я тебе вернутись не просила, – 

Щоб ти мене лишитись попросив... 



Ужгород, 2011

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.07.2012 11:11  © ... => Володимир Пірнач 

Пасіб,
красунчику!))

 12.07.2012 11:09  Володимир Пірнач 

Нагадали,
і знову прочитав,
Класний текст, справді класний.

 12.07.2012 11:06  © ... => Деркач Олександр 

Спасибі! ))

 12.07.2012 11:04  Деркач Олександр => © 

Щоб я тебе вернутись не просила, –
Щоб ти мене лишитись попросив... - КЛАСНО!

 23.04.2012 17:38  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

=)
Дякую!

 23.04.2012 16:57  Ірина Затинейко-Михалевич 

Щоб я тебе вернутись не просила, –
Щоб ти мене лишитись попросив... слова справжньої закоханої жінки!

 09.04.2012 18:54  © ... => Тетяна Чорновіл 

=))
От у мене поки не збувається...))

 08.04.2012 21:27  Тетяна Чорновіл => © 

Чудові рядки! Аби ж збувалося оте "щоб"!

 08.04.2012 19:06  © ... => Володимир Пірнач 

Пробачаю? =)

 08.04.2012 18:03  Каранда Галина 

дуже по-жіночому зрозуміло... гарний вірш.

 08.04.2012 17:11  Володимир Пірнач => © 

Так і хочеться написати пробачаю..
Плюс.