08.04.2012 16:12
-
338
    
  4 | 4  
 © Субота Олександр

Моє село

Моє село… Я тут живу… 

Можливо й думаю не в моду. 

Кохаюсь в зелень весняну, 

В осінню, похмурну негоду. 

А в літні роси я люблю, 

Як пахне сіно косовиці, 

А ще вечірнюю зорю, 

Як вікна світяться в світлиці. 

Я прокидаюсь на зорі, 

Коли світанок сонце будить,  

Іду по зораній ріллі, 

А ранок день новий голубить. 

Що говорить про солов’їв, 

Вони без жалю серце крають, 

Лелечий клекіт забринів, 

Малята над гніздом витають. 

Мені кохати до снаги, 

Тебе село моє рідненьке, 

Бо маю руки трударя, 

Безцінний спадок батька й неньки. 

Моє село… Я тут живу… 

Тебе ніколи я не зраджу, 

Ти біль і радість моїх днів,  

Завжди прийду й добром розраджу. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.06.2016 22:17  Іванка Світла => © 

Який прекрасний вірш! Дуже легко читається, а головне- між рядками так багато любові до рідної батьківщини...

 08.04.2012 21:22  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарна присвята! Мабуть Ваше село справді красиве! (якщо це Ви про своє). А поїхати з села - не обов"язково зрадити. Всі не можуть залишитися. Обставини різні...

 08.04.2012 18:21  Каранда Галина => © 

так, у словах він дійсно зазвичай брехливий, дутий і нав"язливий. а справжній буває лиш на ділі. тому й не люблю навіть слова цього.
просто у Вас щиро якось вийшло, без пихи й пишнот, тому й повірила.

 08.04.2012 18:12  © ... => Каранда Галина 

І сам не люблю той патріотизм,тим більше на словах.

 08.04.2012 18:05  © ... => Каранда Галина 

Дякую!

 08.04.2012 18:00  Каранда Галина 

так, не банальний діставучий патріотизм, а дійсно гарно і з любов"ю написано. я рідко відгукуюсь на вірші подібної тематики, та Ваш сподобався.