12.04.2012 15:30
-
264
    
  3 | 3  
 © Чернуха Любов

Ляпас долі

Розбите обличчя, заюшене кров’ю 

І нерви у вузол скрутило давно, 

Це доля шмагає, так ніжно з любов’ю, 

А ти мов актор у німому кіно. 


Як в Божім писанні, щоку підставляєш, 

То ліву, то праву, то дві водночас. 

За що тебе б’ють, напевно все знаєш, 

Раз пошепки просиш «Давай іще раз». 


Замориться доля і оберти стишить, 

Повірить – розкаявся, скаже – іди. 

З минулого тихо, без дозволу знищить, 

Усіх помилок збагровілі сліди 



м. Кривий Ріг, квітень 2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.04.2012 16:20  © ... => Тетяна Чорновіл 

Завжди чекаємо, що завтра буде краще..

 12.04.2012 15:51  Тетяна Чорновіл => © 

Справжні реалії життя! Не впевнена, що замориться! Вірш цікавий!