18.04.2012 00:38
-
464
    
  4 | 4  
 © Чернуха Любов

Абрикосовий цвіт

Абрикосовий цвіт, немов наші роки,

В білосніжнім танку закружляє,

Смак зелених плодів гіркувато-терпкий,

Часи юності нам нагадає.

Розпустились бутони і бджілок рої,

Атакують медовую ніжність.

В перших зустрічах трутні, а чи шахраї,

Розтоптали юнацьку безгрішність.

Било градом плоди і вітрами несло,

Хто міцніший лишилися зріти.

Скільки їх на землі бур’яном поросло,

Хоча мріяли світ підкорити.

Абрикосовим цвітом присипало дні,

Які пам’ять тривожили вперто.

Споглядаю красу у моєму вікні

Й намагаюсь ті спомини стерти.



м. Кривий Ріг, квітень 2012р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.04.2013 01:36  Наталія Сидорак 

Щемно... Напевно, у кожного є спогади, які б хотілося стерти...

 18.04.2013 22:51  Дебелий Леонід Семен... => © 

Милуюся Вашим щемким віршем! Хай у Вас у майбутті все буде гаразд!

 18.04.2012 11:39  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно про спогади! Абрикосовий цвіт завжди надихає! Чарівний вірш! :))

 18.04.2012 11:31  Ірина Затинейко-Михалевич 

такий щемний вірш, так розбурхує спогади юнацьких весен квітучих...теплих...яких і стирати з памяті не варто, бо такі безгрішні насправді вони...

 18.04.2012 09:07  Деркач Олександр => © 

Сподобалось - абрикосовим цвітом присипало дні, і взагалі - мудро

 18.04.2012 08:32  Сашко Новік 

Класно

 18.04.2012 00:47  Каранда Галина 

ого, скільки думок у тому цвіті!)
сподобалося.