Закохана у листопад
Вірш про листопад
Багряне золото легенько шелестить,
Сніжок спадає ніжно на долоні.
В Старому місті наш істфак вже спить,
А я лише вертаюся додому.
І де-не-де зелений ще каньйон,
Як ніби мне торкнулась його осінь.
І все це схоже на казковий сон,
В якім вгадати пору так не просто,
В якім усе палає, все горить
Лівіше в тілі, десь у самім серці.
У листопад так хочеться любить,
Та почуття це вітром віднесеться.
В душі лише залишиться печаль
Багряно-золотавого відтінку,
Але нехай горить любов... Нехай
Зорею в небі кольору барвінку.
Кам’янець-Подільський, 23.11.2008
