04.11.2009 17:05
-
945
    
  1 | 1  
 © Костьо Юля

Все палає від лиха,  

Все горить і пече. 

Мати плаче десь стиха –  

Слізну мову рече: 

«Відпустила я сина 

На війну у степи. 

І скажіть же, хто винен, 

Що нестиму хрести...» 

Багатьох так убили 

За країну свою. 

Матері ж сльози лили, 

Підступа до краю. 

Та серденько ще билось 

І душа ще жила. 

І їм легше зробилось, 

І весна розцвіла. 

Бились так за Вкраїну, 

До останнього йшли... 

А тепер це – руїна. 

Ми, здається, прийшли... 

Знов боротись за волю? 

Жити так, як завжди? 

Вибір цей за тобою! 

Лиш дивись – не проспи. 



03.11.09.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.11.2012 18:12  Істерична Бруталка => © 

Ох, як хочеться вірити, що не проспимо...