Тополі

з рубрики / циклу «Це моя Батьківщина!»

Автобус. Ледь-ледь вечоріє.

Прямують тополі у далеч далеко.

Зникають за пагорбом, там де рілля.

Хитаються крони, і прагнуть доверху

Сіріючі стовбури й ніжне вбрання.

За склом пролітають картини-пейзажі

Тополі тікають від погляду враз.

Спіймаєш лиш позирком трішки тих вражень

Що із надвечір’ям мов вводять у транс.

Шумлять лиш колеса, і шум від мотору:

Та погляд далеко, шукав небокрай.

Прямуємо ми, або вниз, або вгору.

В душі тут спокійно, бо рідний це край.

Автобус "Київ-Катеринопіль", 13.04.2012.

Візьміть участь в обговоренні

23.04.2012 19:28 Лідія Яр

Гарно.

23.04.2012 08:45 Сашко Новік

Гарно. Подобається пасажирство на далекі відстані

22.04.2012 22:22 Володимир Пірнач => ©

Ха, прикольно, я кілька днів тому їздив до батьків і повертаючись написав подібний текст, тільки прозу.
Кульно, Дякую нагадали :)

22.04.2012 19:57 Деркач Олександр

Реальна картина-пейзаж і дійсно тополі вирубують, але тут спірне питання - красОти чи безпека?

Дорога і тополі! Навіть уявалося! Бачу, що їдете не волами на возі, бо присутнє скло і мотор! :))))) Приємної Вам подорожі! Вірш гарний!

Він коротенький. Такі, деякий час пам`ятаю )

) я б не згадала, довелося б заново складати!)

Дякую Галино! Насправді, я його не записував в автобусі, а записав коли повернувся додому.

) уявила, як здивовано поглядали люди на Вас, коли Ви в автобусі нищечком писали!):) колись писала в поїзді...
гарна картинка за вікнами .