Мій янгол
Кажуть, ангели літають.
Кажуть також – не кохають.
Мій же ангел тут – зі мною...
Розмовляє із собою.
Завжди усмішку він кличе,
Шепче в вушко: «Тобі личить»,
Сидить мирно, звісив ноги.
Хоче бачити дорогу,
По якій ітиму далі
Чи крутитиму педалі.
Він завжди такий цікавий
І веселий, не лукавий.
Він не плакав ще ніколи,
Хоча мав причин доволі...
Завжди стримував ті сльози
Десь в собі – на півдорозі.
Просто йшов. Дивився в небо –
Заглядав глибоко в себе.
Я чомусь тоді страждала
І в душі своїй ридала:
«він мені дарує казку.
Я йому – морок лиш в’язку».
Мій маленький хлопчик-янгол...
Ти пробач мене.
3.11.09.
