23.04.2012 15:52
199 views
Rating 5 | 4 users
 © Антоніна Грицаюк

Сонце заходить

Сонце заходить – вечір близенько,

Чомусь у тривозі забилось серденько,

Серденько б’ється з грудей вилітає,

Що за нещастя воно відчуває.


Чому так довго ти у дорозі,

Я вся марнію у сумній тривозі,

Прийди коханий тебе благаю,

Я з нетерпінням тебе чекаю.


Хочу дивитись у твої очі,

Не це для мене не хватить ночі,

Правду щиру я хочу знати,

Марно не мріяти та не чекати.


Місяць в далеку дорогу рушає,

Соловей пісню завзято співає,

Трави шовкові росою покрились,

Невже назавжди ми розлучились.


Ні це не правда, не хочу чути,

Що ти так швидко зміг все забути,

куди подруга моя біжить,

Сміх, як дзвінок, її дзвенить.


За що обікрали, за що зганьбили,

Щоб люди сміялись, мене судили,

Гордість дівочу мою зганьбив,

Скажи навіщо, якщо не любив.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про кохання, Про зраду, Про розлуку, Про молодість

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш для дітей - Кізочка | Антоніна Грицаюк». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Моя доля | Антоніна Грицаюк». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Антоніна Грицаюк.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Антоніна Грицаюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 91 | Знайдено: 546
Автор: Антоніна Грицаюк
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Про долю;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;