Толік Панасюк
У теплу, свіжозорату ріллю
Кидаю камінь
Поливаючи словами…
Можливо зійдуть мізерні скарби.
Роками праці зібрані на чорну днину…
Година безталанних сівачів.
Коштовний камінь ненароджений вмирати.
Чому ж чекаю днини, що воскресне
Укривши поле перлами надій?
Мені б зідрати жменю звичних зерен,
Та так хотілось здивувати всіх.
Ковтає поле мій нехитрий скарб.
Його мовчання - моя остання згуба.
Усе віддав, залишився ні з чим…
Ти не барись моя свята годино.
Дрогобич., 2012
10.05.2012 02:13 © ... |
Спасибі за коментарі. |
30.04.2012 07:31 Деркач Олександр => Каранда Галина |
 нашла коса на камінь |
29.04.2012 23:21 Каранда Галина => © |
 а я не люблю коштовне каміння. мені ближче звичайне тепле зерно.. І хай його й з"їдять, як пише Наталя, але ж і на посів залишать. це символ продовження роду, життя. а камінь - символ нетлінної вічної смерті. Навіщо його сіяти? він і сам вродить, без нас. та нащо нам ті його воскреслі перли? |
29.04.2012 22:31 Деркач Олександр => © |
Камінь в землі, може стати фундаментом, а може бути каменем спотикання |