Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
03.05.2012 14:39Балада
До Дня Перемоги  Для студентів  Для дорослих  Про війну  Про час  Про минуле  Про життя і смерть  Про дитинство  
Сміх
51001
© Ольга Марунич

Сміх

Я рідко вставляю чужі вірші. Та цей зачепив дуже. А в інтернеті його не знайшла, та й про автора мало відомостей, згадується лиш поетеса Ольга Марунич. Зараз шукають вірші про війну, то хай і цей прочитають. В такому ракурсі війну мало хто описував. Не справедливо, коли такий вірш буде втрачено назавжди.
Каранда Галина
Опубліковано 03.05.2012 / 10900

В степу липневім тихим ранком

У житі росянім густім

Фашисти вбили партизанку,

Дитя лишилося живим.


Хутчіш пішли у даль туманну,

Ніхто дивитись не хотів…

Лиш наймолодший ще раз глянув

І раптом наче скам’янів.


Метелик, гарний, пустотливий,

Злетів на вбитої плече,

Й дитя, всміхаючись щасливо,

П’ялось на груди, теплі ще.


Раділо першому промінню,

Що грало в крильцях золотих,

І дико, й страшно в самотині

Лунав дзвінкий дитячий сміх…


Злітав метелик, грався, вився

Понад хустиною в квітках…

Фашист стояв, не ворушився,

Його обняв холодний жах.


А сміх лунав, котивсь у далі,

Такий природний і ясний,

Неначе срібло на кришталі,

Немов струмочок лісовий.


Рожеві дівчинки долоні

Тяглись до крилець золотих…

Та він націливсь їй у скроню,

Ось постріл гримнув і затих…


І кат мерщій побіг травою,

Щоб страх нежданий заглушить…

Та сміх за ним котивсь луною,

Не замовкаючи й на мить…


… Коли на житі перші роси,

І колос гнеться до землі,

Говорять, в тім степу і досі

Той сміх світанком лине в млі…

___________
Ольга Марунич
збірка " Цвіт на камені", в-во ЦК ЛКСМУ "Молодь", Київ, 1959рік
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
01.05.2012 Поезії / Вірш
Білизну пелюсток...
04.05.2012 Поезії / Вірш
У цьому світі ірреальних вражень...
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Призначення (Фентезі)
08.12.2016 © Маріанна / Верлібр
Холодно
08.12.2016 © Костенюк / Вірш
Англія в 1819 році
08.12.2016 © Георгій Грищенко / Вірш
Молитва крутих грішників
08.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Езотеричне
це не моє
22.12.2011
Кривда
06.01.2012
Там на річці, На Йордані
03.05.2012
Сміх
14.05.2012
Плодючість
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.29 (МАКС. 5) Голосів: 7 (5+1+0+0+1)
Переглядів: 865  Коментарів: 36
Тематика: Балада, сміх, фашист, партизанка, смерть, подвиг, Велика Вітчизняна війна
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.01.2015 14:51  © ... 

спасибі. та вірш же не мій...

 29.01.2015 06:05  Валерія для © ... 

Розповідала цей вірш на екзамені зі сценічної мови. Матеріал викладачка оцінила дуже високо. Хоча вона є заслужений працівник України. Дякуємо за вірш)) 

 03.05.2013 23:05  СвітЛана для © ... 

Враження, наче це не балада, а оповідь, переказана з уст очевидця... страшна картина... скільки їх - невинно постраждалих... Один Бог знає... за діток просто серце рве на шматки... 

 03.05.2013 21:49  © ... для СвітЛана 

дякую... хоч вірш і не мій, та я рада, що знайшла була його в старенькій забутій книжечці... дивись, хтось і прочитає... 

 03.05.2013 20:58  СвітЛана 

Мої щирі сльози... 

 04.05.2012 09:28  Олександр Новіков 

Зі збірками класно придумали. А я й забув про цю функцію) 

 04.05.2012 08:58  © ... для Олександр Новіков 

спасибі, тепер зрозуміла. 

 04.05.2012 08:57  Олександр Новіков для © ... 

Останнє речення про мою писанину. При бажанні можна будь-де пропаганду знайти. Про сміх -знаю як ви відчули, а описане відчуття це вже через призму коментів. 

 04.05.2012 08:33  © ... для Олександр Новіков 

про партизанку - наче згодна, хоч тоді німці всіх вважали потенційними партизанами. як в коментарі Суворого - дівчата принагідно ворогів палями протикали.
а сміх я зовсім не так сприйняла, як ти.
Останнє твоє речення я взагалі двояко розшифрувала: ти бачиш саму пропаганду у цьому вірші, чи то в твоїх віршах пропаганди багато, як поколупатися?:) бо знов щось сила двозначності спрацювала... 

 04.05.2012 08:02  Олександр Новіков для © ... 

Наблюдав вчорашню суперечку, все ж приєднаюсь до цієї цитати. Психологічно-ефект достигнут.
А щодо пропаганди, після комента Бель, перечитав. Відчуття: грохнуль партизанку, а могли ж і пересічну громадянку, та він націливсь-оце та він звучить наче " не взирая на", ну і сміх в останньому стопчику ніби всіх не перестреляєте. Але якщо поколупатись так в мене взагалі сама пропаганда. 

 03.05.2012 20:44  © ... для Серж 

я ж це саме в коментарі казала, де про бабусю свою розповідала... є обставини, а є люди. 

 03.05.2012 19:59  Тетяна Чорновіл для Серж 

Схожа історія була з моїм батьком! Правда, він і ще декілька з ним дивом вижили.((((( ( про мобілізацію) Чекатиму Ваш вірш... 

 03.05.2012 19:54  Серж 

Сьогодні розмовляв зі своїм батьком, ще не читавши вірша. І зачепили тему війни. Йому тоді було 5 років, а він до цього часу згадує як німець, який у них квартирував, рятував їх від голодної смерті, віддавав частину пайка. У нього самого в Германії залишилось "цвай кіндер", як він тоді говорив. Він не розумів навіщо прийшли сюди ї що тут роблять, дуже хотів додому. А потім прийшли партизани і розстріляли цей невеликий гарнізон (здається чоловік 5). Так що не всі німці були жорстокими. А взагалі нам зараз легко судити, бо ми не зазнали всіх жахів війни, коли ця вся "демагогія з пропагандою" відступає на другий план, а на першому залишається одне - вижити. Сьогодні опублікую свій вірш про односельчан, яких всіх мобілізували в один день (150 чоловік) і ніхто не знав, що жити їм всім залишалось після цього лише два дні. Їх кинули на прорив німецьких танків з однією гвинтівкою на 2-3 чоловіки і бутилкою з коктейлем Молотова на брата. Така от історія.... 

 03.05.2012 19:09  Оля Стасюк 

Дуже болюча... Важко щось вимовити... 

 03.05.2012 18:57  © ... для Тетяна Чорновіл 

я цей вірш рік тому випадково знайшла. Нету ще не було, а сусідка попросила внуку в школу вірш до 9 травня знайти. Книжечка ця мені разом з хатою дісталася. і добре, бо в неті цих віршів і немає. я наче виконала якийсь обов"язок, скинувши його, хоч і не люблю публікувати чуже. наче краду. Сама про війну не пишу. Вважаю, що не зможу. 

 03.05.2012 18:51  Тетяна Чорновіл 

Важка поезія! Неоднозначна! І справді, з обох боків можна нашукати таких моментів, що аж дух перехопить.
Про війну і сама не пишу і читати не люблю. Правда, Віктора Суворова прочитала. Тому розумію ту неоднозначність. 

 03.05.2012 17:17  © ... для Суворий 

пропагандою є отой плакат, "Гітлер і діти", що я в коментарі вставила. і саме він був тією складовою, що формувала психіку отого юнака-фашиста. А на тому українському полі він, нарешті, прозрів. і в його вчинку - нестерпна суміш жалю до приреченого дитяти, відчуття своєї вини і тваринний жах від незворотності скоєного. його теж жаль. 

 03.05.2012 17:07  Суворий для Тетяна Белімова 

Думаю Бель Вас ввело в оману "в-во ЦК ЛКСМУ "Молодь", Київ, 1959рік"... А так вірш правильний.
Вчора випадково дивився фільм про Вьєтнамську війну. Там теж вбивали молодих дівчат, і дівчата протикали при нагоді палями американських вояків. Війна має лише одне обличчя, і це обличчя смерті... Зрештою в вірші ані слова про Сталіна, Радянський Союз, комсомол, партію... 

 03.05.2012 17:06  © ... для Тетяна Белімова 

саме деталі створюють ефект присутності. Костенко це теж використовує. А в чому ж задача мистецтва, як не примусити відчути й пережити? 

 03.05.2012 17:03  Тетяна Белімова для © ... 

Нічого не легший, але чогось він мені на психіку не надавив, бо там не було цих шокуючих натуралістичних подробиць (метелик, скроні...), там про вічне. Я тому й Еміля Золю просто ненавиджу. Кажу ж, занадто вразлива. Не можу я про таке читати... 

 03.05.2012 16:59  Тетяна Белімова для © ... 

Дякую! 

 03.05.2012 16:50  © ... для Тетяна Белімова 

до речі, фотка класна у Вас:) 

 03.05.2012 16:48  © ... для Тетяна Белімова 

непереконливий аргумент!:) я вам тут не повірила!)
а хіба Лінин Пектораль психологічно легший? 

 03.05.2012 16:46  © ... для Тетяна Белімова 

Тань, ну коли я тут ображалася? своя думка є своя думка. та я думаю, що дійсно якби я не поставила дату і видала твір за свій, Ваша реакція була б зовсім інакшою. а для мене цей вірш тим і цінний, що написаний людиною, яка саме тоді жила. он зараз по теліку заставочки крутять до 9 травня, де ветерани епізоди згадують з свого воєнного життя. Там, де дідусь про коня раненого, який плаче, розказує, і сам плакати починає, - дуже зворушливо. чи це теж як пропаганду розцінювати? 

 03.05.2012 16:44  Тетяна Белімова для © ... 

Я не хочу з Вами сперечатися, Галю! Ви в усьому праві. Це я занадто ніжна й психологічно не загартована, й просто не можу читати такі твори... 

 03.05.2012 16:34  © ... для Тетяна Белімова 

і ще. пропаганда пропагандою, та мені особисто документалістика більш ємка, ніж всі чисто мистецькі твори, написані не очевидцями. тому я й не пишу про війну сама, а виставила твір людини, якій в 41-му було 23 роки. Моя бабуся була з 1919-го, ровесниця їй, і вона ховалася від німців в кукурудзі з немовлям на руках. Тому я вірю цій жінці. так, люди були різні. Інший німець врятував мою бабусю від вивезення в Німеччину.
у мене при прочитанні не виникло бажання взяти гранату. я, навпаки, подумала: а як же цей хлопчина буде далі з ЦИМ жити?
наші теж вбивали. тут не пропаганда, тут жах війни передано дуже психологічно. 

 03.05.2012 16:29  Тетяна Белімова для © ... 

Як же я можу заперечувати злочини фашизму? Я не люблю коли мистецтво педалюють. Не ображайтесь, Галю. Не люблю я, коли звірства у художніх творах зображають, у документальних - будь-ласка. Я сказала, що це моє особисте ставлення. Перепрошую, я Ваші почуття зачепити не хотіла, при всій повазі й любові до Вас, кажу, як літературознавець, це - красива радянська пропаганда, на жаль... 

 03.05.2012 16:25  Деркач Олександр для © ... 

Згоден з Галиною, убрати дату видання і не буде ніякої пропаганди, просто -люди і війна, я теж відчув той переляк і втечу 

 03.05.2012 16:21  © ... для Тетяна Белімова 

Ви заперечуєте факти злочину фашизму?
а цей вірш я не вважаю пропагандою. в тому фашистові я відчуваю людський переляк. він і пристрелив дитинку тому, що втікав від почуття вини. а інші, старші, що може мали своїх дітей "пішли, дивитися не хотіли". тут людей показано Бель, причому жіночими очима, так що я з Вами тут не згодна абсолютно.

 03.05.2012 16:09  Тетяна Белімова 

Галю! Подивіться на рік видання! Це радянська пропаганда у чистому вигляді! Для них нічого святого не було - заставляли поетів змальовувати звірства, щоб підігрівати ненависть до образу "ворога" в народі. Краще б про свої криваві справи розказали. Так ні! Й досі комуняці якомусь лише натякни про щось таке, так змішає тебе, самі знаєте з чим. Війна - це жахливо, всі це знають. Але не все було так чорно-біле. А тут читаєш, і волосся дибом стає... Документалістика - це добре для пам`яті, але пам`ять ця повинна бути світлою... От у Ліни Костенко "Пектораль ХХ століття" - про війну, про трагедію, але не виникає бажання фашиста пристукнути. Мистецькі твори про війну не повинні викликати бажання взяти до рук гранату і кинутись на танк, а розуміння, що війна - найбільше зло. Не ображайтесь, це моя особиста думка. 

 03.05.2012 15:06  © ... 
 03.05.2012 14:59  Деркач Олександр 

Вірш не залишає байдужим 

 03.05.2012 14:58  Деркач Олександр 

Війна страшне, жахливе явище, вже стільки їх пережито, але людей всеодно нічому ненавчило - умом розумію чому так, а душею хочеться кричать - ЧОМУ , НАВІЩО!!! 

 03.05.2012 14:55  © ... 
 03.05.2012 14:51  © ... 
 03.05.2012 14:49  © ... 





БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
14.09.2011 © Ілля Герасюта
04.01.2012 © Тетяна Чорновіл
27.08.2013 © Бойчук Роман
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди