Цей час і простір - вічності раби
Невільники чужої волі,
Ми йдем кудись щоби прийти,
Щоб не згубити подарунок долі.

Цей день і відстань - давні вороги
Ведуть тебе, несуть поволі.
Туди, де дух бажає боротьби,
Де сотні мертвих вже в полоні.

А ти, все йдеш, немає що згубить.
Інакше не врятуєшся від болю.
А ти все віриш, і віру не розбить.
Не вкрасти і не змити кров`ю.

Долаєш чужі крики і чужу печаль,
Минаєш сотні стежок предковічних.
Несеш любов - тонюсінький кришталь
Через усі шляхи й світи містичні.

Для чого все це? - запитаєш ти
Кому ще вірити, кого іще бороти?
Любов, як дивне чудо берегти
І не шукати іншої турботи.

Для тебе я несу тонкий кришталь,
Для тебе я люблю і снігом тану,
Для тебе є мій біль й моя печаль,
Для тебе кращою за всіх я стану.

Рейтинг: Оцінка публікації Чудово Добре Посередньо Погано Ніяк

Рейтинг: Відсутній Переглядів: 635  Коментарів: 0 Тематика: Вірші, любов, кришталь

20.09.2009 © Янголятко Чистий папірець Одягну свіжу маску з глини, Де заховаю всі свої жалі. Я знову плачу як мала дитина, Карбуючи печаль в пустій імлі. Знову життя здається театром, Де я актор невпізнаний ніким І я продовжую саму себе карати Пускаючи несправжній дим.... >>> 01.09.2009 © Янголятко Ти прийдеш на хвилину 12.08.2009 © Янголятко Знову...