Урок екології
Коли, пронизаний до болю,
Ти упадеш, мов в забутті -
Уже не зроблять з тебе поля
Невинно вбитої землі.
Вона ростила, дала сили,
Голубила твою росу,
Коли в тобі життя жевріло,
Що нині вилилось в сльозу!
Коли ти, сповнений до віття
Гарячим болем бензопил,
Впадеш навіки, на століття,
В планети знов забракне сил.
Тоді повітря буде слізне,
Неначе випите до дна,
Тоді... Тоді вже буде пізно
Гукати, щоб прийшла весна.
Та ти стоїш і оживаєш,
Даєш ще змогу каяття,
Хоч тисячі дітей втрачаєш.
Ти ж - ліс.
Ти - вічність.
Ти - життя.