16.05.2012 13:33
-
401
    
  4 | 4  
 © Таїсія

Поки не пізно

про землю

В моїх руках – спустошена планета

Ти запитаєш: хто завдав біди?

Не ті, що вірші пишуть і сонети,

Що дякують у серпні за плоди…


Не ті ставки забруднюють і ріки,

Не ті ліси рубають і сади,

Що полюбили озеро навіки,

І в Бога просять соняху води…


Земля втомилась, підіймає груди…

Сумують в житі сині сокирки…

І в річці, і в душі вже стільки бруду,

Що засмітив і помисли, й думки.


Спиляли ліс, і проліски порвали,

І виловили  рибу у ставку,

Фіалки й ряст за безцінь продавали, –

Тепер і не ростуть вони в переліску.


Раніш казали: травень недалеко,

Що він за лугом, Мабуть, поспіша…

А у дворі поселиться лелека, –

В господаря ж розгорнута душа…


Тепер не те! Бо душі спорожніли,

Свідомість загубилась на межі…

Спасти себе для себе не зуміли,

Тепер над нами й блискають ножі.


Нема струмка, і висохла криниця,

Що тінь ховала в плесі від верби.

Тепер лиш дно замулене лосниться,

Стежки лишились суму і журби…


Красоля зникла, не цвіте калина,

І жайвір не так голосно співа.

Не зацвітає пшінкою долина,

Й не так щипає руки кропива…


Ну досить! Все! Проснімося ізрання,

Вдихнем на повні груди, як було.

Ми ж народились з вами для кохання,

Й ці почуття ще ні, не замело.


Давайте, люди, візьмемось за руки,

В криниці знов відновим джерело,

Щоб після сліз і довгої розлуки

Нам добре на душі усім було.


Учімось жить! Навчаймося кохати,

Щоб в душах наших пахло і цвіло.

А до порогу батькової хати

Несімо радість, щедрість і тепло.


Забудьмо все: і підкупи, і болі,

І гріх важкий – нести комусь хреста…

Лікуймо швидше душі наші кволі,

Поки іще планета не пуста…



м. Ромни, 16/05/12

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.05.2012 15:29  Каранда Галина 

гарно написано.

 16.05.2012 13:43  Деркач Олександр => © 

Гарні, правильні слова, болюча тема, хочеться вірить, що ще не пізно