Гірка доля

з рубрики / циклу «Про долю»

Гіркого полину я в букет назбирала,

Серце боліло, а душа ридала,

Невже гірка доля для мене навік,

За що мене зрадив мій чоловік.

За що зрадив нашу любов,

Від мене до іншої чому пішов,

Від мене пішов дітей залишив,

А так присягався, що щиро любив.

Діти горнулись до рідного тата,

Ой гірка доля, як ти проклята.

Не можу збагнути та зрозуміти,

Як зміг ти з нами так поступити.

Невже серце не краялось, душа не боліла,

Чому я стала тобі не мила,

Чому скажи чому, чому?

Ти розтоптав мою весну?

Молоді роки мої забрав,

Душу мою у багно затоптав,

Чужі діти батьком тебе називають,

А свої від жалю погляд відвертають.

Ще прийде той час і та година,

Чужа дитина – не твоя дитина,

В скрутну годину прийдеш до нас,

Але пройшов уже твій час.

Тобі не буде назад вороття,

Не буде для тебе уже каяття,

Гірким полином дорогу встелю,

Серденько своє я тобі звеселю.