30.05.2012 22:23
-
255
    
  3 | 5  
 © Автор Невідомий

Волошкове щастя

А небо пломеніло розірваним стягом

В уламках волошок на полі,

Й хилилось зоріючи над стомленим шляхом,

Розсипаючись на атоми волі.


Й боліло небу в кожному шві

Розкраяних пелюсток,

Що бриніли надією з жита мені

Уривками старих казок...


Й синіли до сонця краплинами неба,

Сміялися цвітом невинним

Волошки до нас - до мене і до тебе,

Й до неба тяглися наївно...


Шумлять злотожаром лани злотокосі,

Вгорі розлилось небо в зорях...

Блукає по нім щастя - вільне і босе,

Прислухайся - з нами говорить...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.05.2012 22:07  Сашко Новік => © 

=)) приходь іще)

 31.05.2012 22:07  © ... => Деркач Олександр 

Може повторюсь, але останнім часом у мене все таке нервове і без ритму.)

 31.05.2012 22:06  © ... => Сашко Новік 

Дякую.))

 31.05.2012 22:06  © ... => Каранда Галина 

Дякую велике, але останнім часом я зумисне таке з ритмом виробляю.))

 31.05.2012 09:49  Деркач Олександр 

Гарно, ритм дійсно гуляє

 31.05.2012 08:41  Сашко Новік 

Класно, небесні шви волошок сподобались. Прислухаюсь )

 30.05.2012 22:51  Каранда Галина 

дуже гарні Образи. а ритм? мені довелося перечитати тричі, щоб зрозуміти, як саме Ви розставили наголоси. якби в сумнівних випадках були виділені наголошені голосні, сприймалося б трохи легше. але, коли вже розібралася, то дуже сподобалося. я ще б пару складів зайвих викинула б, і було б зовсім чисто. ану, прочитайте отак:

А небо пломеніло розірваним стягом
В уламках волошок на полі,
Й хилилось, зоріло над стомленим шляхом,
Розсипаючи атоми волі.

Й боліло небу в кожному шві
Розкраяних пелюстОк,
Що бриніли надією з жита мені
Уривками стАрих казок...

Й синіли до сонця краплинами неба,
Сміялися цвітом невинним
Волошки до нас - до мене й до тебе,
Й до неба тяглися наївно...

Шумлять златожаром лани златокосі,
Вгорі розлилось небо в зорях...
Блукає по нім щастя - вільне і босе,
Прислухайся - з нами говорить...