06.06.2012 10:29
для всіх
239
    
  1 | 3  
 © Юрій Вороньківський

Дорога

Їде поїзд, в даль несе, 

Мене до берега морського, 

Шумить і стукає вагон, 

У такт дорозі й долі.


Мабуть так складено в житті, 

Що треба їхати від дому, 

Ділитись тим, що в тебе є, 

Та відкривати нове.


Берегти щастя і добро, 

Свого й батьківського порогу, 

Десь наодинці, край землі, 

Та відстояти знову.


Любити землю, як завжди, 

Тоді, коли цього не бачать, 

І бути мужнім у житті, 

Готовим битися завзято.


Робити все, на що ти здатний, 

Та не чекати похвали, 

Бо ти один – як намалюєш, 

То так і збудеться в житті.


Творіння серця і душі, 

Твоя єдиная дорога

Омита сонцем і дощем, 

Блистить на горизонті доля.


І знову хочеться пройти, 

Життя це вперто і завзято, 

Згадати друзів й ворогів, 

Сказати: дякую за свято.


Життя людського береги, 

Що омиваються водою, 

І все що робиться з тобою, 

Потік єднає в вишині.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.01.2017 09:30  Каранда Галина => © 

 07.06.2012 00:08  Каранда Галина 

Любити землю, як завжди,
Тоді, коли цього не бачать,

за оці рядки прощаю всі технічні огріхи!